К-18448/09 Про зобов’язання вчинити дії щодо виплати надбавки до пенсії дитині війни - 03.11.2009 Прийняття

Комаровська Жанна Петрівна звернулась до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м.Дніпропетровська про визнання бездіяльності неправомірною та зобов’язання вчинити дії щодо виплати надбавки до пенсії як дитині війни відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30 травня 2008 року визнано неправомірною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м.Дніпропетровська щодо відмови в перерахунку та виплаті ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання, передбаченого ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Зобов’язано управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м.Дніпропетровська перерахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання, передбачене ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2009 року постанову Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30 травня 2008 року змінено.

Визнано відмову управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м.Дніпропетровська щодо неможливості здійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 підвищення пенсії згідно ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" - неправомірною.

Зобов’язано управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м.Дніпропетровська здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії згідно ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановленими у справі рішеннями судів, управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м.Дніпропетровська звернулось до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції і постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді щодо обставин, необхідних для ухвалення рішення судом касаційної інстанції, перевіривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин у справі та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Постановляючи рішення, суди виходили з того, що бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м.Дніпропетровська щодо нарахування та виплати позивачу підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" була протиправною.

З таким висновком судів погоджується колегія суддів Вищого адміністративного суду України з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які набули правового статусу дітей війни, основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальної захищеності шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки визначені та закріплені в Законі України "Про соціальний захист дітей війни" (2195-15) .

Зокрема статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.

Наявність у позивача права на призначення підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком є визначальною для вирішення даного спору, крім того це право гарантується Конституцією України (254к/96-ВР) (стаття 46 Конституції України).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є громадянкою України, якій до 2 вересня 1945 року було менше 18 років, тобто, відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" вона є дитиною війни. Зазначені обставини визнані сторонами.

З огляду на наведене позивач має право на отримання державної соціальної підтримки – підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Водночас, щодо підвищення пенсії дітям війни у 2007 році, то пунктом 12 статті 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом було зупинено дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" на 2007 рік.

Проте, рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року (v0a6p710-07) положення пункту 12 статті 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" з урахуванням статті 111 цього Закону визнано таким, що не відповідає Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційними).

Відповідно до вимог 2 статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Отже, в період з 01.01.2007 року до 09.07.2007 року, позивач не мала права на отримання державної соціальної підтримки, оскільки норма, якою передбачено це право, була зупинена.

В той же час, змінюючи постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м.Дніпропетровська є протиправною, і позивач має право на підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року – тобто, з моменту ухвалення рішення Конституційним Судом України.

З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла вважає, що судом апеляційної інстанції вірно встановлені фактичні обставини справи, дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, а тому оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні суду апеляційної інстанції.

Постановлені у справі рішення суду першої інстанції в незміненій частині та рішення апеляційного суду є законними і обґрунтованими, а тому підстави для їх зміни чи скасування відсутні.

Керуючись статтями 220, 220-1, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м.Дніпропетровська залишити без задоволення.

Постанову Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30 травня 2008 року в незміненій частині та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м.Дніпропетровська про зобов’язання вчинити дії щодо виплати надбавки до пенсії як дитині війни – залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як у порядку та з підстав, передбачених статтями 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.