Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Брайка А.І.

Карася О.В.

Рибченка А.О.

Федорова М.О.

при секретарі судового засідання: Коваль Є.В.

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Керчі Автономної Республіки Крим

на ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 22.11.2007 року

та постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 25.09.2007 року

по справі № 2-23/2197-2007А

за позовом Керченського учбово-виробничого підприємства українського товариства сліпих "КРИМ-ПАК"

до Державної податкової інспекції в м. Керчі Автономної Республіки Крим

за участю Прокуратури Автономної Республіки Крим

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

У січні 2007 року Керченське учбово-виробниче підприємство українського товариства сліпих "КРИМ-ПАК" звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Державної податкової інспекції в м. Керчі Автономної Республіки Крим (з урахуванням уточнень позовних вимог) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 00003923-4/2 від 18 грудня 2006 року, яким зменшена сума бюджетного відшкодування на 129670,00 грн. та нараховані штрафні санкції в розмірі 52403,00 грн., № 00003823-4/2 від 18 грудня 2006 року, яким зменшена сума бюджетного відшкодування на 1346202,00 грн. та нараховані штрафні санкції в розмірі 673101,00 грн.

Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 25.09.2007 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 22.11.2007 року у даній справі позов задоволено, визнано протиправними та скасовано спірні податкові повідомлення-рішення з мотивів безпідставності їх прийняття.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведені виїзні позапланові документальні перевірки правомірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість Керченським учбово-виробничим підприємством Українським товариством сліпих "КРИМ-ПАК" за січень 2006 року (по операціям, здійсненим у грудні 2005 року) та за лютий 2006 року (по операціям, здійсненим у січні 2006 року), за результатами яких складені акти: №453/23-4/03967808 від 17.03.2006 та №696/23-4/03967808 від 21.04.2006.

На підставі вказаних актів перевірок та за результатами процедури адміністративного оскарження інспекцією прийняті спірні податкові повідомлення-рішення №00003923-4/2 від 18.12.2006, яким зменшено суму бюджетного відшкодування на 129670,00 грн. та нараховано штрафних санкцій в розмірі 52403,00 грн.; та №00003823-4/2 від 18.12.2006, яким зменшено суму бюджетного відшкодування на 1346202,00грн. та нараховано штрафних санкцій в розмірі 673101,00грн.

Перевірками від 17.03.2006 року та від 21.04.2006 року встановлене порушення підпункту 7.2.1 пункту 7.2 та підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97- ВР "Про податок на додану вартість" (далі - Закон № 168).

Податковий орган прийшов до висновку, що позивачем до складу суми податку, фактично сплаченої ним у грудні 2005 року та січні 2006 року постачальникам таких товарів, включена сума податкових векселів, які погашені в грудні 2005 року та січні 2006 року шляхом заліку сум бюджетного відшкодування, затвердженого податковим органом. Проте, за висновком відповідача, векселі, що не сплачені грошовими коштами неможливо включити до розрахунку сум бюджетного відшкодування, заявленого на розрахунковий рахунок платника податків на суму 1346202,00грн. за податковою декларацією за січень 2006 року та на 129670,00грн. за податковою декларацією з податку на додану вартість за лютий 2006 року, отже, "Розрахунок суми бюджетного відшкодування" (додаток №3 до податкових декларацій за січень, лютий 2006 року) складено з порушенням діючого податкового законодавства.

Задовольняючи позов, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Так, податковою інспекцією не враховано, що абзац а) підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168 не зобов'язує при імпорті товару сплату податку на додану вартість здійснювати тільки грошовими коштами, отже, прийняття спірних податкових повідомлень-рішень законодавчо необґрунтовано.

Згідно пункту 1.7 статті. 1 Закону № 168 податковим кредитом є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, яка визначена згідно даному Закону.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 вказаного Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбання (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Відповідачем, як правильно зазначено судами, не враховано, що сума бюджетного відшкодування прямо залежить від вірності визначення суми податкового зобов'язання та податкового кредиту.

Наявність суми бюджетного відшкодування фактично не виплаченої підприємству, надавало можливість при ввозі імпортного товару оформлювати сплату податку на додану вартість шляхом пред'явлення митним органам податкового векселя. В подальшому податковий вексель погашався достроково за рахунок сум, пред'явлених до бюджетного відшкодування, але не відшкодованих на день видачі векселя. Потім погашені таким чином податкові векселі позивач відносив відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 Закону № 168 (168/97-ВР) на податковий кредит і відповідно до підпункту 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 цього Закону мав право на бюджетне відшкодування.

За таких обставин, встановивши, що погашення податкових векселів Керченське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих "КРИМ-ПАК" здійснювало не грошовими коштами, а шляхом зменшення сум бюджетного відшкодування, яке підтверджено податковим органом в рамках Закону № 168 (168/97-ВР) , суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності у позивача права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, враховуючи вимоги пункту 4.8 статті 4, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7, підпункту 7.7.4. пункту 7.7 статті 7, пункту 11.5 статті 11 Закону України "Про податок на додану вартість".

За таких обставин, з урахуванням вимог статті 70 та частини 2 статті 71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку про недоведеність відповідачем правомірності зменшення суми бюджетного відшкодування на 129670,00грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 52403,00грн. та на 1346202,00грн. і застосування штрафних санкцій в сумі 673101,00грн.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення –без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд –

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Керчі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

Ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 22.11.2007 року та постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 25.09.2007 року по справі № 2-23/2197-2007А залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.