Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Брайка А.І.

Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Федорова М.О.

при секретарі судового засідання: Сенченко Т.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Підприємства Харківської виправної колонії № 43 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Харківській області

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2008 року

у справі № 2а-1575/07 Харківського окружного адміністративного суду

за позовом Підприємства Харківської виправної колонії № 43 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Харківській області

до 1. Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова

2. Відділу Державного казначейства Орджонікідзевського району м. Харкова

про стягнення коштів, -

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 31.10.2007 року задоволені позовні вимоги Підприємства Харківської виправної колонії № 43 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Харківській області (далі –позивач) та стягнуто з Державного бюджету України на його користь суму безпідставно сплаченого земельного податку в розмірі 16100,00 грн.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2008 року постанову окружного адміністративного суду скасовано та прийнято нову постанову, якою в позові відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, позивач оскаржив її в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судом норм матеріального права, ставиться питання про скасування постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2008 року та залишення в силі постанови Харківського окружного адміністративного суду від 31.10.2007 року.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на слідуюче.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова правомірно у відповідності до пункту 7.7 статті 7 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"зарахувала кошти, що надійшли в рахунок погашення розрахунку земельного податку на 2005 рік, в рахунок погашення суми податкового зобов’язання по земельному податку, що виникло на підставі податкового повідомлення-рішення № 1297/23-204/08680885/0 від 28.11.2003 року, яке позивачем не оскаржувалось.

Суд касаційної інстанції не погоджується з даним висновком апеляційного адміністративного суду та вважає обґрунтованою позицію суду першої інстанції щодо відсутності у позивача зобов’язань по сплаті земельного податку, починаючи з дати реєстрації - 30.09.1996 року, з огляду на слідуюче.

Згідно статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Відповідно до статті 5 Закону України від 3 липня 1992 року № 2535-ХП "Про плату за землю"об’єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб’єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.

Судами встановлено, що позивач з 1996 року був зареєстрований в ДПІ Орджонікідзевського району м. Харкова як землекористувач та платник земельного податку по земельній ділянці площею 33426 кв.м., розташованій по вул. Таджицькій, 17 в м. Харкові.

Постановою Господарського суду Харківської області від 16.02.2007 року у справі № АС-13/50-07 зобов’язано ДПІ у Орджонікідзевському районі виключити суму податкового боргу по земельному податку з облікової картки Підприємства Харківської виправної колонії № 43, яка рахується станом на дату набрання законної сили рішення суду та зобов’язано відповідача зняти підприємство з податкового обліку як платника земельного податку.

Вказаним судовим рішенням встановлено, що відповідач (ДПІ у Орджонікідзевському районі) не довів, що позивач є землекористувачем і має відповідний документ на користування земельною ділянкою площею 33426 кв.м., що розташована за адресою: м. Харків, вул. Таджицька, 17; в Державному земельному кадастрі зазначено, що вказана земельна ділянка зареєстрована за Харківською виправною колонією № 43 з ідентифікаційним кодом № 08564558; у відповідача не було законного права ототожнювати самостійні юридичні особи (Харківську виправну колонію № 43 та Підприємство Харківська виправна колонія № 43) і розповсюджувати обов’язок землекористувача по сплаті земельного податку на юридичну особу, яка не отримувала землі в користування.

Згідно частини 1 статті 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрали законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Проаналізувавши зміст постанови Господарського суду Харківської області від 16.02.2007 року у справі № АС-13/50-07 та керуючись приписами даної правової норми, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що Підприємство Харківської виправної колонії № 43 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Харківській області не є платником земельного податку та ніякого зобов’язання сплачувати його не мало, починаючи з дати реєстрації - 30.09.1996 року.

Вказане вище дає підстави колегії суддів погодитись з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість заявлених позовних вимог з огляду на відсутність у позивача статусу платника земельного податку.

Таким чином, судова колегія Вищого адміністративного суду України, встановивши наявність підстав, передбачених нормативно-правовим приписом статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України, скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване помилково.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу Підприємства Харківської виправної колонії № 43 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Харківській області задовольнити.

Скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2008 року, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.10.2007 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.