К-8345/07 Про стягнення бюджетної заборгованості з ПДВ - 30.07.2008 Прийняття

Постановою Господарського суду Черкаської області від 22.12.2006 р., залишеною без змін ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 14.03.2007 р., позов задоволено повністю. Стягнуто з Державного бюджету України через відділення Державного казначейства України у м. Черкаси на користь ПП "Енерго-Сплав" 104016,74 грн. бюджетної заборгованості з податку на додану вартість. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПП "Енерго-Сплав" 1040,17 грн. витрат зі сплати судового збору.

Судові рішення мотивовані тим, що позивач безпідставно неотримав бюджетне відшкодування від’ємного значення у розмірі 104016 грн. за жовтень, листопад, грудень 2005 року. Податковим органом не було встановлено будь-яких невідповідностей фактичним обставинам чи вимогам законодавства заявлених позивачем в установленому порядку до відшкодування сум податку на додану вартість за вказані періоди у вказаному розмірі. Податкових повідомлень про перевищення позивачем суми бюджетного відшкодування чи відмову йому у наданні такого відшкодування податковий орган позивачеві не надсилав, як це передбачено п.п. 7.7.7 п. 7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість". Позивач не зобов’язаний доводити надходження до держбюджету заявленої ним до відшкодування суми податку на додану вартість.

ДПІ у м. Черкаси Черкаської області та заступник прокурора Черкаської області подали касаційні скарги, якими просять скасувати вказані судові рішення та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову. Посилаються на порушення судами приписів п.п. 7.7.1, п.п. 7.7.2 п. 7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість". Заступник прокурора також посилається на порушення судами норм процесуального права, а саме: ст. 69, 86, 159, 163 КАС України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, Генеральної прокуратури України, дослідивши доводи касаційних скарг, матеріали справи, судові рішення судів попередніх інстанцій, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлені такі обставини.

16.11.2005 р. позивач подав до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість, розрахунок суми бюджетного відшкодування за жовтень 2005 р., згідно із якими заявив до відшкодування із бюджету шляхом перерахування на його рахунок в установі банку 205719 грн. податку на додану вартість.

20.12.2005 р. позивач подав до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість, розрахунок суми бюджетного відшкодування та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування за листопад 2005 року, згідно із якими заявив до відшкодування із бюджету шляхом перерахування на його рахунок в установі банку 225632 грн. податку на додану вартість.

20.01.2006 р. позивач подав до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість, розрахунок суми бюджетного відшкодування та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування за грудень 2005 року, згідно із якими заявив до відшкодування із бюджету шляхом перерахування на його рахунок в установі банку 169077 грн. податку на додану вартість.

У грудні 2005 року податковий орган провів позапланову документальну перевірку достовірності суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2005 року у розмірі 205719 грн. Актом перевірки підтвердив право позивача на отримання заявленої суми бюджетного відшкодування за жовтень 2005 року у розмірі 205719 грн.

У січні 2006 р. податковий орган провів позапланову документальну перевірку достовірності суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2005 року. Актом перевірки підтвердив право позивача на отримання заявленої суми бюджетного відшкодування у розмірі 225632 грн.

У лютому 2006 року податковий орган провів позапланову документальну перевірку достовірності суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2005 року. Актом перевірки податковий орган із заявленої суми бюджетного відшкодування за грудень 2005 року (169077 грн.) підтвердив право позивача на отримання бюджетного відшкодування лише на суму 133285 грн. Щодо решти бюджетного відшкодування на суму 35792 грн. перевіркою встановлено, що зазначена сума не була сплачена позивачем у попередньому звітному періоді (листопаді 2005 р.), тому відшкодуванню із бюджету не підлягає.

Податкового повідомлення на встановлену суму завищення бюджетного відшкодування за грудень 2005 року на 35792 грн. податковий орган позивачеві не надсилав.

У лютому, березні 2006 року позивачеві відшкодовано із Державного бюджету України 157353 грн. податку на додану вартість за жовтень 2005 р., 189162 грн. за листопад 2005 р. та 96608 грн. за грудень 2005 року.

Таким чином, судами попередніх інстанцій достовірно встановлено, що загальна невідшкодована сума податку на додану вартість за жовтень-грудень 2005 р. становить 157305 грн., із неї на суму 35792 грн. за грудень 2005 року податковою перевіркою не підтверджено правомірність заявленого бюджетного відшкодування, а податок на додану вартість у розмірі 17496,26 грн. позивач самостійно визнав необґрунтовано заявленим до бюджетного відшкодування у зв’язку з несплатою у листопаді 2005 року.

Враховуючи наведене, позивачем заявлено позов на бюджетне відшкодування податку на додану вартість у розмірі 104016,74 грн., який, на думку суду касаційної інстанції, правильно задоволений судом попередньої інстанції.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, на які посилається заступник прокурора та податкова інспекція у касаційних скаргах, та вважає, що судами повно встановлені обставини у справі, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.

Заступник прокурора у касаційній скарзі посилається на приписи п.п. 7.7.1 п. 7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. № 168/97-ВР, які були застосовані судами попередніх інстанцій, та на обставини справи, які також були встановлені судами попередніх інстанцій в ході розгляду справи. Однак, жодним чином не спростовує правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права при вирішенні справи.

Позивачем були дотримані вимоги п.п. 7.7.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

Абзац 1 підпункту 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) зобов’язує податковий орган протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, провести документальну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних.

Відповідно до абзацу 2 п.п. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 цього ж Закону податковий орган зобов’язаний у п’ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Таким чином, податковий орган зобов’язаний був у п’ятиденний термін після закінчення перевірки, якою було визнано правомірним визначення суми бюджетного відшкодування у відповідному розмірі, подати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Суд касаційної інстанції зазначає, що п. 7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", яким встановлений порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків, передбачає вичерпний перелік умов за яких у платника податку виникає право на бюджетне відшкодування від’ємного значення ПДВ та заявлення цієї суми до відшкодування, а також містить конкретні умови та строки такого відшкодування, наслідки невідшкодування у вигляді нарахування відсотків. Цим законом надано платнику податку право у будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про стягнення коштів з бюджету.

Згідно із п.п. "а" п.п. 7.7.2. п. 7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від’ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Таким чином, бюджетному відшкодуванню підлягає від’ємне значення у тому випадку, якщо сума податку на додану вартість у відповідному розмірі сплачена отримувачем товару у попередньому періоді постачальникам таких товарів.

Вказана норма закону, окрім умови сплати податку на додану вартість отримувачем (покупцем) товару саме постачальникові (продавцеві) товару, не ставить додаткових умов для отримання покупцем бюджетного відшкодування від’ємного значення, зокрема не передбачає таку умову, як сплата податку на додану вартість постачальником товару до бюджету, на що помилково посилається заступник прокурора та податкова інспекція.

За таких обставин, підстав для задоволення касаційної скарги та скасування законних і обґрунтованих судових рішень не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

Касаційні скарги Державної податкової інспекції у місті Черкаси Черкаської області та заступника прокурора Черкаської області залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Черкаської області від 22.12.2006 р. та ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 14.03.2007 р. – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.