К-32554/06 Про скасування рішень виконавчого комітету про підвищення тарифів на оплату комунальних послуг - 30.07.2008 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Маріупольської міської ради, Управління житлового господарства виконавчого комітету Маріупольської міської ради, Комунального підприємства (далі-КП) "Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства", Державного КП "Маріупольтепломережа", КП "Комунальник" про скасування рішень виконавчого комітету Маріупольської міської ради про підвищення тарифів на оплату комунальних послуг та зобов'язання проведення перерахунку вартості наданих послуг, за касаційною скаргою ОСОБА_2, - представника позивача ОСОБА_1, на постанову Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 30 червня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 12 вересня 2006 року, -

У вересні 2005 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, просить суд скасувати рішення виконавчого комітету Маріупольської міської ради №94 від 16. 03. 2005р., №196 від 18. 05. 2005р., №210 від 15. 06. 2005р. "Про ціни та тарифи на комунальні послуги для населення", №211 від 15. 06. 2005р. "Про тарифи на послуги по утриманню житла", та №212 від 15. 06. 2005р. "Про тарифи на послуги з вивозу твердих побутових відходів" з тих підстав, що питання про

підвищення тарифів на комунальні послуги не відноситься до компетенції виконкому, а є прерогативою Маріупольської міської ради. ОСОБА_1 вважає, що якість комунальних послуг не відповідає встановленим тарифам, підвищенню тарифів повинно передувати прийняття заходів по ліквідації заборгованості по виплаті та підвищенню розмірів заробітної платні і пенсій населенню.

Також позивач просить суд зобов'язати відповідачів перерахувати вартість наданих послуг, зарахувавши переплачені суми в рахунок майбутніх платежів.

Постановою Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 30. 06. 2006р., залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 12. 09. 2006р., у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_2, - представник позивача ОСОБА_1, подав до Вищого адміністративного суду України касаційні скарги, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вищезазначені судові рішення, постановити нове рішення, яким задовольнити його позов.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01. 02. 2008р. касаційна скарга була прийняті до провадження суду, по ній відкрито касаційне провадження.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суди попередніх інстанцій виходили з того, що оскаржувані рішення прийняті виконкомом Маріупольської міської ради у межах своєї компетенції, визнавши, що про зміну тарифів споживачі належним чином у встановлені строки були проінформовані, підвищенню тарифів передували висновки незалежної комісії по перевірці собівартості послуг і економічне обґрунтування витрат на їх виробництво.

На думку колегії суддів такий висновок є передчасним.

Згідно вимог ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ст. 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади; погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами,

установами та організаціями, які не належать до комунальної власності.

Згідно ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства (далі- КАС) України (2747-15) завданнями адміністративного судочинства є захист прав та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, при здійсненні ними владних повноважень.

У справах щодо оскаржень рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З матеріалів справи вбачається, що виконкомом Маріупольської міської ради 16. 03. 2005р. прийнято рішення №94 "Про ціни та тарифи на комунальні послуги для населення", яким з 01. 04. 2005р. підвищено тарифи на послуги з гарячого водопостачання, 18. 05. 2005р. прийнято рішення №196 "Про ціни та тарифи на комунальні послуги для населення", яким з 01. 08. 2005р. підвищено тарифи на послуги з теплопостачання, 15. 06. 2005р. прийнято рішення № 211 "Про тарифи на послуги по утриманню житла", яким з 01. 07. 2005р підвищено тарифи на послуги по утриманню житла, та рішення №212 "Про тарифи на послуги з вивозу твердих та побутових відходів", яким з 01. 07. 2005р. підвищено тарифи на дані послуги.

Проаналізувавши встановлені по справі обставини та положення Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" (1160-15) , колегія судів приходить до висновку, що вищезазначені спірні рішення виконавчого комітету Маріупольської міської ради є регуляторними актами.

Статтею 6 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" передбачено, що громадяни, суб'єкти господарювання, їх об'єднання та наукові установи, а також консультативно-дорадчі органи, що створені при органах державної влади та органах місцевого самоврядування і представляють інтереси громадян та суб'єктів господарювання, мають право:

-подавати до регуляторних органів пропозиції про необхідність підготовки проектів регуляторних актів, а також про необхідність їх перегляду;

-у випадках, передбачених законодавством, брати участь у розробці проектів регуляторних актів;

-подавати зауваження та пропозиції щодо оприлюднених проектів регуляторних актів, брати участь у відкритих обговореннях питань, пов'язаних з регуляторною діяльністю;

-бути залученими регуляторними органами до підготовки аналізів регуляторного впливу, експертних висновків щодо регуляторного впливу та виконання заходів з відстеження результативності регуляторних актів;

-самостійно готувати аналіз регуляторного впливу проектів регуляторних актів, розроблених регуляторними органами, відстежувати результативність регуляторних актів, подавати за наслідками цієї діяльності зауваження та пропозиції регуляторним органам або органам, які відповідно до цього Закону на підставі аналізу звітів про відстеження результативності регуляторних актів приймають рішення про необхідність їх перегляду;

-одержувати від регуляторних органів у відповідь на звернення, подані у встановленому законом порядку, інформацію щодо їх регуляторної діяльності.

Згідно зі ст. 9 вказаного Закону України, кожен проект регуляторного акта оприлюднюється з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань.

Про оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій розробник цього проекту повідомляє у спосіб, передбачений ст. 13 цього Закону.

У випадках, встановлених цим Законом, може здійснюватися повторне оприлюднення проекту регуляторного акта.

Проект регуляторного акта разом із відповідним аналізом регуляторного впливу оприлюднюється у спосіб, передбачений ст. 13 цього Закону, не пізніше п'яти робочих днів з дня оприлюднення повідомлення про оприлюднення цього проекту регуляторного акта.

Строк, протягом якого від фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань приймаються зауваження та пропозиції, встановлюється розробником проекту регуляторного акта і не може бути меншим ніж один місяць та більшим ніж три місяці з дня оприлюднення проекту регуляторного акта та відповідного аналізу регуляторного впливу.

Усі зауваження і пропозиції щодо проекту регуляторного акта та відповідного аналізу регуляторного впливу, одержані протягом встановленого строку, підлягають обов'язковому розгляду розробником цього проекту. За результатами цього розгляду розробник проекту регуляторного акта повністю чи частково враховує одержані зауваження і пропозиції або мотивовано їх відхиляє.

У відповідності зі ст. 12 зазначеного Закону, регуляторні акти, прийняті органами та посадовими особами місцевого самоврядування, офіційно оприлюднюються в друкованих засобах масової інформації відповідних рад, а у разі їх відсутності - у місцевих друкованих засобах масової інформації, визначених цими органами та посадовими особами, не пізніш як у десятиденний строк після їх прийняття та підписання.

Згідно зі ст. 21 Закону України "Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації", діяльність місцевих органів державної влади та органів місцевого самоврядування висвітлюється в друкованих засобах масової інформації регіональної та місцевої сфери розповсюдження.

Матеріали справи не містять достатніх доказів, що оскаржувані регуляторні акти відповідача прийняті з належним аналізом регуляторного впливу, а проекти регуляторних актів оприлюднені у відповідних друкованих засобах масової інформації.

Відповідно до ст. 36 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" орган місцевого самоврядування повинен скасувати або зупинити дію регуляторного акту, якщо він прийнятий без аналізу регуляторного впливу, або проект регуляторного акту не був оприлюднений. Відповідач самостійно не скасував і не зупинив дію регуляторних актів, тому з питанням про перегляд регуляторних актів звернувся до суду позивач, якого позбавили прав, передбачених ст. 6 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Таким чином, на думку колегії суддів, судами попередніх інстанцій передчасно прийнято рішення про відмову в задоволені позову, оскільки виконавчим комітетом Маріупольської міської ради порушено процедуру підготовки та подальшого оприлюднення регуляторного акту, який порушує права та охоронювані законом інтереси позивача.

За правилами ч. 2 ст. 227 КАС України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направленням справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

Враховуючи, що вказані обставини мають суттєве значення для правильного вирішення справи, і що при вирішенні питань з питань діяльності виконавчого комітету Маріупольської міської Ради при прийнятті його рішень щодо підвищення тарифів на житлово-комунальні послуги, суди не з'ясували дійсні обставини справи, рішення судів першої та апеляційної

інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 210, 221, 223, 227, 231 КАС України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу ОСОБА_2, - представника позивача ОСОБА_1, - задовольнити частково.

Постанову Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 30 червня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 12 вересня 2006 року - скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Згідно ст. ст. 236, 237 КАС України рішення суду касаційної інстанції може бути оскаржено до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.