Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого: Сіроша М.В.,

Суддів: Бим М.Є., Гончар Л.Я., Харченка В.В., Чалого С.Я.,

розглянувши у попередньому розгляді адміністративну справу

за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Алчевську Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 12.12.2007 та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.06.2008 у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Алчевську Луганської області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов’язання зробити перерахунок пенсії,

У жовтні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Алчевську Луганської області, в якому просив визнати неправомірними дії відповідача та зобов’язати його здійснити перерахунок пенсії позивачу, як інваліду 2 групи в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком і додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров’ю в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком згідно ст. 50 та ст. 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 12.12.2007 позовні вимоги задоволені повністю. Визнано дії відповідача незаконними. Зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в м. Алчевську Луганської області зробити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.06.2008 року рішення суду першої змінене. Перерахунок пенсії на підставі ст.. 45 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) ОСОБА_1 здійснити з 01 вересня 2007 року. Абзац 2 резолютивної частини рішення першої інстанції доповнено словами "у відповідності зі ст.. 50, ч. 4 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", слово призначити перед словами додаткову пенсію замінено на слово перерахувати. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишене без змін.

Не погоджуючись з ухваленими у справі рішеннями Управління Пенсійного фонду України в м. Алчевську Луганської області звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої і апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач віднесений до першої категорії як особа, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи та є інвалідом 2 групи.

Стаття 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачає, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у відповідних розмірах, зокрема, інвалідам ІІ групи – 75 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Виплата зазначеної пенсії відповідно до статті 53 вказаного Закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

Статтею 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначені підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та у зв’язку з втратою годувальника. Зазначені норми розповсюджуються на позивача як віднесеного до даної категорії. Частина 4 статті 54 цього Закону передбачає, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчим по ІI групі інвалідності –8 мінімальних пенсій за віком.

Згідно ч. 3 ст. 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім’ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему пов’язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень.

Зокрема, у рішенні Конституційного Суду України № 8-рп/2005 від 11.10.2005 р. (v008p710-05) зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається.

Суди попередніх інстанцій вірно виходили з того, що конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачені статтями 1, 3, частиною 2 статті 6, статтею 8, частиною 2 статті 19, статтями 22, 23, частиною 1 статті 24 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване чи звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов’язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого як статтею 8 Конституції України, так і статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства України.

Порядок обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 1997 року № 523 (523-97-п) . Ця Постанова є чинною і її положення стосовно критеріїв обчислення розмірів пенсій відповідають положенням статей 50, 54 Закону України № 796. Пунктом 2 Постанови від 3 січня 2002 року № 1 "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету" (1-2002-п) , всупереч положень статей 50, 54 Закону № 796 Кабінет Міністрів України установив розміри сум, з яких проводиться розрахунок пенсій, при тому що ці суми не відповідають розмірам мінімальної пенсії за віком.

Виходячи із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами при вирішенні цього спору, колегія суддів приходить до висновку, що при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених статтями, наведеними вище, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Положення частини 3 статті 28 Закону № 1058-ІV не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для обрахування інших пенсій чи доплат пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною 1 цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.

Крім того, суд першої інстанції помилково дійшов висновку щодо проведення перерахунку пенсії, оскільки на підставі ст. 45 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", у разі виникнення права на підвищення пенсії –її розмір перераховується з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за пере ранком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано після 15 числа. Суд апеляційної інстанції вірно зазначив, що перерахування пенсії ОСОБА_1 необхідно провести з 01 вересня 2007 року.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов до вірного висновку про неправомірність дій Управління Пенсійного фонду України в м. Алчевську Луганської області щодо відмови позивачу у здійсненні перерахунку пенсії.

Згідно ч.3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення –без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції виніс законне і обґрунтоване рішення, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України,

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Алчевську Луганської області області відхилити.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.06.2008 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України з підстав передбачених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.