Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Бим М.Є. (доповідач), Гончар Л.Я., Харченка В.В., Чалого С.Я., Черпіцької Л.Т.

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України Ленінського району в м. Полтаві на постанову господарського суду Полтавської області від 17 липня 2008 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2008 року у справі № 8/306 за позовом відкритого акціонерного товариства "Полтаватрансбуд"до Управління Пенсійного фонду України Ленінського району в м. Полтаві про визнання рішення нечинним, -

В червні 2008 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати несинним рішення Управління Пенсійного фонду України Ленінського району в м. Полтаві від 05 червня 2007 року №137 "Про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування".

Постановою господарського суду Полтавської області від 17 липня 2008 року, залишеною без змін ухвалою харківського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2008 року, позовні вимоги ВАТ "Полтаватрансбуд"задоволені.

В касаційній скарзі Управління Пенсійного фонду України Ленінського району в м. Полтаві просить скасувати зазначені судові рішення, ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

В запереченнях на касаційну скаргу відкрите акціонерне товариство "Полтаватрансбуд"просить касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України Ленінського району в м. Полтаві залишити без задоволення, а вищезазначені судові рішення –без змін.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Як встановлено судом, рішенням від 05 червня 2007 року №137 ВАТ "Полтаватрансбуд"було нараховано штраф та пеня в сумі 2 633 грн. 28 коп. за несвоєчасне перерахування страхових внесків за період з 20 квітня 2007 року по 21 травня 2007 року., яке позивач отримав 06 червня 2007 року.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування"від 09 липня 2003 року № 1058 та Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою Правління Пенсійного фонду України 19 грудня 2003 року № 21-1 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2003 року за № 64/8663 (z0064-04) , платники сплачують страхові внески одночасно з одержанням коштів на оплату праці, у тому числі в безготівковій чи натуральній формі або з виручки від реалізації товарів ( п.5.1.6).

У відповідності до приписів ч. 6 ст. 20 вказаного Закону страхувальники зобов’язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Відповідно до п. 1-1 ст. 14 цього Закону базовим звітним періодом для позивача є календарний місяць.

Перерахування страхових внесків здійснюється страхувальниками одночасно з одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу). У тому числі в безготівковій чи натуральній формі або з виручки від реалізації товарів (послуг). При цьому фактичним одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу) вважається одержання відповідних сум готівкою, зарахування на банківський рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, одержання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей в рахунок зазначених виплат (доходу). Фактичне здійснення їз цих виплат (доходу) відрахувань, передбачених законодавством або за виконавчими документами, чи будь-яких інших відрахувань.

Цей Порядок застосовується незалежно від періоду одержання страхувальником коштів на оплату праці (виплати доходу) –або протягом базового звітного періоду, або по його закінченні.

Таким чином, виконання страхувальником обов’язку щодо сплати страхових внесків залежить від факту отримання коштів на оплату праці (виплату доходу).

Отже, у випадках, коли протягом 20 календарних днів із дня закінчення базового звітного періоду страхувальник фактично не отримав кошти на оплату праці (виплату доходу), він ( страхувальник) не може мати обов’язку по сплаті страхових внесків саме до моменту отримання коштів на оплату праці (виплату доходу) оскільки відсутній факт отримання вказаних коштів, що унеможливлює дотримання страхувальником порядку сплати страхових внесків, встановленого ч. 6 ст. 20 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування". Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення своєчасної виплати заробітної плати" № 2103-ІУ від 21 жовтня 2004 року (2103-15) до ст.. 97 Кодексу законів про працю України (322-08) та до ст.. 15 Закону України "Про оплату праці" (108/95-ВР) внесено зміни, згідно яких оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку, а всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов’язань щодо оплати праці. Ст. 5 Закону України "Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування"встановлює, що збір на обов’язкове державне пенсійне страхування сплачується одночасно з одержанням коштів в установах банків на оплату праці. Зарахування страхових внесків до Пенсійного фонду у період часу, за який відповідач нарахував пеню, а саме вказані місяці 2004-2005 років, здійснювалось позивачем того ж дня, що і отримання останнім коштів на оплату праці відповідного базового звітного періоду своїх працівників.

Згідно п. 2 Перехідних положень Закону № 2103 (2103-15) Закони та інші нормативні правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону. Відповідно до п. 1 Перехідних положень Закону № 2103 (2103-15) останній набирає чинності з дня його опублікування, тобто з 09.11.2004 року.

Таким чином, відповідачем були застосовані штрафні санкції та нарахована пеня за період часу, протягом якого вже діяли норми Закону № 2103 (2103-15) .

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про те, що при вирішенні спору суд правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і застосував закон, який їх регулює, тому оскаржувані рішення є законними та обґрунтованими, а відтак правових підстав для скасування судових рішень суду колегія суддів не вбачає.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Згідно ч.3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України Ленінського району в м. Полтаві відхилити, а постанову господарського суду Полтавської області від 17 липня 2008 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, у строки та порядку, визначених ст.ст. 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.