Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого: Панченка О.Н. (доповідача),

суддів: Мойсюка М.I.,

Смоковича М.I.,

Сороки М.О.,

Штульмана I.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві касаційну скаргу Євпаторійської міської ради в особі міського голови Даниленка А.П.

на постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 08 червня 2006 року та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 21 серпня 2006 року

у справі №2-13/9007-06А

за позовом суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1

до Євпаторійської міської ради

про спонукання продовжити дію договору,

встановила:

В квітні 2006 року суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 (далі - СПД ОСОБА_1, позивач) звернулася до суду з позовом до Євпаторійської міської ради (далі - міськрада, відповідач) про спонукання продовжити дію договору оренди земельної ділянки, площею 40м^2, розташованої в місті Євпаторії у сквері ім. Караєва, на 5 років на умовах попереднього договору оренди від 02 березня 2001 року.

Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 08 червня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 21 серпня 2006 року, позовні вимоги задоволено, а саме: договір оренди земельної ділянки від 02 березня 2001 року, укладений між позивачем та відповідачем, вважати пролонгованим з 02 березня 2006 року на тих же умовах строком на п'ять років, а також стягнуто з Державного бюджету України на користь СПД ОСОБА_1 03 грн. 40 коп. витрат на сплату державного мита.

В касаційній скарзі міський голова міста Євпаторії Даниленко А.П., посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати їх рішення та відмовити позивачу в задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо обставин, необхідних для ухвалення рішення судом касаційної інстанції, перевіривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин у справі та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

У пункті 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) встановлено, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень", відповідно до пункту 7 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень. Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка правильності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб) відповідно до прийнятих або вчинених при здійсненні ними владних управлінських функцій.

Статтею 12 Земельного кодексу України (2768-14) передбачено, що міська рада має право розпоряджатися землями територіальних громад. Зазначені функції цей орган здійснює шляхом: передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування та вилучення їх із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; викупу земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст; організації землеустрою; координації діяльності місцевих органів земельних ресурсів; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; обмеження, тимчасової заборони (зупинення) використання земель громадянами та юридичними особами в разі порушення ними вимог земельного законодавства; підготовки висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; встановлення та зміни меж районів у містах з районним поділом; інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок; внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону. При цьому міська рада згідно із зазначеною вище статтею має рівні права з громадянами та юридичними особами, з якими вона вступає у відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Iз наведеного вбачається, що при здійсненні повноважень власника землі міська рада не є суб'єктом владних повноважень у тому значенні цього терміна, в якому його вжито у пункті 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , а рівноправним суб'єктом земельних відносин, дії якого спрямовано на реалізацію свого права розпоряджатися землею.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що 02 березня 2001 року на виконання Рішення Євпаторійської міської ради №23-22/43 від 14 лютого 2001 року між СПД ОСОБА_1 та Євпаторійською міською радою строком на п'ять років укладено договір оренди земельної ділянки, загальною площею 40м^2, розташованої у сквері ім. Караєва в районі трамвайної зупинки (далі - Договір).

Договір зареєстровано у Євпаторійському міському управлінні земельних ресурсів 05 березня 2001 року.

Відповідно до умов Договору, мета використання земельної ділянки - розміщення більярдних столів.

На виконання п 2.2 Договору 14 грудня 2005 року позивач звернувся із заявою про поновлення (продовження) строку Договору.

Обгрунтовуючи свої рішення суди виходили з того, що правовою підставою продовження договору оренди земельної ділянки на новий строк є виконанням позивачем вимог ст. 777 Цивільного кодексу України (435-15) , однак не звернули уваги, що міська рада, як власник землі вільна у виборі суб'єкта щодо надання йому відповідних прав в порядку, встановленому законом, не здійснювала владних управлінських функцій та не виступала як суб'єкт владних повноважень у цих відносинах, а сторони за вказаним договором оренди мали рівні права та можливості стосовно набуття прав володіння спірної земельної ділянки за умови наявності відповідної документації. Таким чином, суди дійшли помилкового висновку, що позов, предметом якого є перевірка правильності формування волі однієї зі сторін стосовно розпорядження землею та на передачу відповідних прав щодо неї, а також законності угоди між рівноправними сторонами, може бути розглянутий за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 157, 220, 222, 223, 228, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів

УХВАЛИЛА :

Касаційну скаргу Євпаторійської міської ради в особі міського голови Даниленка А.П. задовольнити частково.

Постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 08 червня 2006 року та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 21 серпня 2006 року скасувати, провадження в адміністративній справі закрити.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.