Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Панченка О.Н.,

Сороки М.О.,

Штульмана I.В.,

Смоковича М.I.,

Мойсюка М.I.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Кіровоградській області (далі - УДДВП) про стягнення одноразової грошової допомоги,

встановив:

У вересні 2003 року ОСОБА_1 звернувся з вищевказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що є інвалідом 3 групи у зв'язку з захворюванням, яке настало в період проходження служби на посадах начальницького складу кримінально-виконавчої системи. Вважав, що має право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі трирічного утримання відповідно п. 6 ст. 23 до Закону України "Про міліцію" (565-12) . Оскільки відповідачем у виплаті зазначеної допомоги йому було відмовлено, просив суд зобов'язати відповідача виплатити вказану допомогу.

Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 7 листопада 2003 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 26 лютого 2004 року, позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача одноразову грошову допомогу в розмірі трирічного грошового утримання в сумі 31441 грн. 41 коп., державного мита в розмірі 314 грн. 41 коп., всього 31755 грн.41 коп.

У касаційній скарзі УДДВП, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить судові рішення скасувати.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Встановлено, що з 16.05.1992 р. по 01.07.2003 р. ОСОБА_1 проходив службу на посадах начальницького складу кримінально-виконавчої системи. 26.06.2003 р. згідно висновку медико-санітарної комісії йому встановлена 3 група інвалідності у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з проходженням служби та призначено пенсію.

Задовольняючи позов, суди виходили з того, що відповідно до ч.6 ст. 23 Закону України "Про міліцію" (565-12) у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

Суди не врахували, що відповідно до пункту 3 Постанови Верховної Ради України "Про порядок введення в дію Закону України "Про міліцію" від 25.12.1990 р. (583-12) стаття 23 набрала чинності після затвердження Постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1991 р. № 59 (59-91-п) ( у редакції Постанови від 19.11.1992 р. № 627 (627-92-п) зі змінами, внесеними Постановами від 09.03.1995 р. №165 (165-95-п) та від 22.03.1995 р. №206 (206-95-п) ) Положення про порядок і умови державного обов'язкового страхування осіб рядового, начальницького та вільнонайманого складу органів і підрозділів внутрішніх справ України (далі - Положення), яким визначеного порядок і умови проведення страхових виплат, передбачених законом у разі настання подій, вичерпний перелік яких наведено в законі, встановлено критерії визначення розміру відшкодування в залежності від ступеня втрати працездатності в межах граничної суми, встановленої цією нормою закону, визначено особу страховика - Національну акціонерну страхову компанію "Оранта" (далі - НАСК "Оранта"), строки і порядок виплати страхових сум.

За змістом пунктів 1-5 Положення Міністерство внутрішніх справ України перераховує страхові платежі з державного обов'язкового особистого страхування осіб рядового, начальницького та вільнонайманого складу органів і підрозділів внутрішніх справ України на спеціальний рахунок НАСК "Оранта", яка при настанні страхових подій, передбачених п. 2 Положення, проводить виплату страхових сум. Спори, які виникають з приводу виплати страхових сум, вирішуються в судовому порядку, сторонами в якому є застрахований (його спадкоємці) і страховик - НАСК "Оранта".

З урахуванням викладеного, УДДВП не може проводити розрахунки з працівниками установ, які звільняються зі служби і є неналежним відповідачем у даній справі.

Задовольняючи позов, суд не врахував вищевказаного і не вирішив питання щодо залучення НАСК "Оранта" до участі у справі в порядку, передбаченому статтею 52 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) (далі - КАС України (2747-15) ). Суд апеляційної інстанції вказаного недоліку не виправив.

Відповідно до ст. 227 КАС України (2747-15) судові рішення обов'язково скасовуються з направленням справи на новий розгляд, якщо суд вирішив питання про права, свободи, інтереси та обов'язки осіб, які не були повідомлені про можливість вступити у справу.

Вказана обставина є безумовною підставою для скасування судових рішень і направлення справи на новий судовий розгляд, під час якого суду слід ретельно перевірити доводи і заперечення осіб, які беруть участь у справі, і в залежності від встановленого прийняти законне та обгрунтоване рішення.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 КАС України (2747-15) , суд,

ухвалив:

Касаційну скаргу управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Кіровоградській області задовольнити.

Рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 7 листопада 2003 року і ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 26 лютого 2004 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, окрім як з підстав, у строк та у порядку, визначених ст.ст. 236 - 239 КАС України (2747-15) .