Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Брайка А.І. Карася О.В.

Степашка О.І.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Сакської об`єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим

на ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.10.2007 року

та постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 21.06.2007 року

у справі № 2-27/6734-2007А

за позовом Сакського міжрайонного управління водного господарства Державного комітету України по водному господарству

до Сакської об`єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим

про скасування податкового повідомлення-рішення та спонукання до вчинення певних дій, -

В квітні 2007 року Сакське міжрайонне управління водного господарства Державного комітету України по водному господарству (далі –позивач) звернулось до суду з позовом (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 21.06.2007 року) про скасування податкового повідомлення-рішення Сакської ОДПІ в Автономній Республіці Крим (далі –відповідач) № 0000081502/0 від 12.01.2007 року та зарахування зайво сплаченої суми в розмірі 395 грн. в рахунок майбутніх платежів по податку на додану вартість.

Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 21.06.2007 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.10.2007 року, позов задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000081502/0 від 12.01.2007 року, в решті позову- відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій з підстав порушення судами норм матеріального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення та відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Позивач в запереченні на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 21.06.2007 року та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.10.2007 року –без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Спірним питанням у даній справі є питання щодо права податкового органу зараховувати кошти, сплачені платником податку за поточними податковими зобов’язаннями, на погашення податкового боргу, що виник раніше.

В обґрунтування правомірності нарахування позивачу податковим повідомленням-рішенням № 0000081502/0 від 12.01.2007 року штрафних санкцій на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" за несплату узгодженої суми податкового зобов’язання протягом граничних строків, визначених вказаним Законом, податкова інспекція посилається на положення пункту 7.7 статті 7 Закону № 2181-ІІІ та Податкове роз’яснення щодо черговості погашення і окремих питань стягнення сум податкового боргу, затвердженого наказом ДПА України від 13.11.2002 року № 540 (v0540225-02) .

Суди попередніх інстанцій не погодились з вказаною позицією відповідача, виходячи з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Пунктом 30.1 статті 30 Закону України від 5 квітня 2001 року № 2346-ІІІ "Про платіжні системи і переказ коштів в Україні"передбачено, що переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.

Відповідно до статті 13 Закону України від 4 грудня 1990 року № 509-ХІІ "Про державну податкову службу в Україні"посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримувати Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Системний аналіз норм Закону України "Про державну податкову службу в Україні" (509-12) дає підстави для висновку, що діючим законодавством не передбачено право податкового органу самостійно без згоди платника податків або відповідного рішення суду визначати призначення платежу.

Отже, у спірному випадку відповідачем безпідставно не враховувалось призначення платежів, визначене позивачем у платіжних документах, та неправомірно перераховувались кошти, сплачені позивачем, на погашення заборгованості, яка виникла раніше. А відтак нарахування позивачу штрафних санкцій за порушення граничних строків їх сплати на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181-ІІІ є необґрунтованим.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що суди попередніх інстанцій правильно вирішили спір, ухвалені ними по справі судові рішення відповідають нормам матеріального та процесуального права, а тому передбачені законом підстави для їх скасування чи зміни, відсутні.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу Сакської об`єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим відхилити, а ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.10.2007 року та постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 21.06.2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.