Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Брайка А.І. Карася О.В.

Степашка О.І.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу суб`єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_1

на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2007 року

та постанову Господарського суду Житомирської області від 10 квітня 2007 року

у справі № 11/115-НА

за позовом суб`єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_1

до Новоград-Волинської об`єднаної державної податкової інспекції

про скасування рішення, -

Суб`єкт підприємницької діяльності –фізична особа ОСОБА_1 (далі –ОСОБА_1) звернулась до Господарського суду Житомирської області з позовом до Новоград-Волинської об`єднаної державної податкової інспекції (далі - Новоград-Волинська ОДПІ) про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 29 березня 2006 року № 0000182303/0 у розмірі 5 016 гривень.

Постановою Господарського суду Житомирської області від 10 квітня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2007 року, в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, ОСОБА_1 оскаржила їх в касаційному порядку. Посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами встановлено, що 29 березня 2006 року Новоград-Волинською ОДПІ прийнято рішення № 0000182303/0, яким до ОСОБА_1 застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 5 016 гривень.

Зазначене рішення прийнято Новоград-Волинською ОДПІ на підставі акту перевірки від 28 березня 2006 року (далі по тексту - Акт перевірки) щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб’єктами підприємницької діяльності.

Відповідно до висновків Акту перевірки, ОСОБА_1 нараховані штрафні (фінансові) санкції за порушення вимог пунктів 2, 5, 13 статті 3 Закону України від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"(далі – Закон № 265/95-ВР (265/95-ВР) ), а саме: при фактичній реалізації товару –2-х пляшок пива, 3-х пачок горішків - загальна вартість становить 12 грн. 80 коп., книга обліку розрахункових операцій не застосовувалась, розрахунковий документ продавцем не видавався, сума невідповідності готівкових коштів становила 948 гривень, у зв’язку з чим до ОСОБА_1 застосована відповідальність, передбачена пунктом 3 статті 17 та статтею 22 Закону № 265/95-ВР.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Державна податкова інспекція є органом державної влади і, відповідно, її діяльність має підпорядковуватись вимогам наведеної норми Конституції України (254к/96-ВР) та аналогічним вимогам статті 11 Закону України від 4 грудня 1990 року № 509-XII "Про державну податкову службу в Україні".

Статтею 2 Закону № 265/95-ВР визначено, що місце проведення розрахунків -місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо.

Також статтею 2 Закону № 265/95-ВР дано визначення "розрахункової операції", а саме, розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Пунктом 13 статті 3 Закону № 265/95-ВР встановлено обов’язок суб’єкта підприємницької діяльності забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.

Пунктом 4.4 Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 1 грудня 2000 року № 614 (z0105-01) , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 лютого 2001 року за № 107/5298 (z0107-01) передбачено, що реєстрація продажу товару (оплати послуги) через РРО проводиться одночасно з розрахунковою операцією; розрахунковий документ повинен видаватися покупцеві не пізніше завершення цієї операції; розрахункова операція вважається проведеною через РРО, якщо дані про її обсяг уведені в режимі реєстрації.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 визнається той факт, що чек за продане пиво не був виданий в зв’язку з наявністю черги.

Таким чином, оскільки ОСОБА_1 не було виконано вимог пунктів 2, 5, 13 статті 3 Закону № 265/95-ВР, то Новоград-Волинською ОДПІ правомірно застосовано до неї штрафні санкції, в зв’язку з чим підстави для скасування спірного рішення відсутні.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, вважає ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2007 року та постанову Господарського суду Житомирської області від 10 квітня 2007 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до її зміни чи скасування.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу суб`єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_1 відхилити, а ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2007 року та постанову Господарського суду Житомирської області від 10 квітня 2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.