Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційні скарги Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва та Приватного підприємства "Проектміськбуд"

на постанову Господарського суду м. Києва від 20.12.2007 року

у справі №25/285-А

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.03.2009 року

у справі №22-а-12852/08

за позовом Приватного підприємства "Проектміськбуд"

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

Приватне підприємство "Проектміськбуд"звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 08.08.2005 року №0000732313/0, від 18.10.2005 року №0000732313/1, від 17.01.2006 року №0000732313/2, якими позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 5339360,00 грн., з яких 3584000,00 грн. –основний платіж та 1755360,00 грн. –штрафні (фінансові) санкції, а також про визнання частково недійсним рішення про результати розгляду скарги №33355/10/25-01 від 17.10.2005 року.

Постановою Господарського суду м. Києва від 20.12.2007 року (суддя Морозов С.М.), залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.03.2009 року (судова колегія у складі: головуючий суддя –Усенко В.Г., судді –Малинін В.В., Романчук О.М.), позов задоволено частково: оскаржувані податкові повідомлення-рішення визнано недійсними в частині визначення позивачу податкового зобов’язання з податку на прибуток у сумі 4368091,00 грн., з яких 2936487,00 грн. –основний платіж та 1431604,00 грн. –штрафні (фінансові) санкції, а також визнано недійсним рішення про результати розгляду скарги №33355/10/25-01 від 17.10.2005 року в частині, що стосується залишення без змін податкового повідомлення-рішення №0000732313/0 від 08.08.2005 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Часткове задоволення позову судами попередніх інстанцій обґрунтовано посиланнями на положення Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) , застосувавши які суди дійшли висновку про правомірність донарахування податкових зобов’язань за наслідками взаємовідносин з МПП "Донбаспромзабезпечення"у зв’язку з встановленням факту підписання документів, які позивач надав в підтвердження формування валових витрат, неуповноваженою особою, з огляду на що суди встановили відсутність господарських операцій між позивачем та згаданим підприємством. В той же час, суди попередніх інстанцій визнали обґрунтованим віднесення до складу валових витрат витрат, пов’язаних з оплатою придбаних товарів (робіт, послуг) ТОВ "Корпорація Індастрі Сітемз", ТОВ "Лагос", ТОВ "ФПК "Тар", ТОВ "Інтерім Гало", ПП "Агроконтракт"та ТОВ "Торгово-промислова корпорація".

Не погодившись з постановленими у справі судовими рішеннями у частині задоволення позовних вимог, ДПІ у Печерському районі м. Києва подала касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати у цій частині та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки вважає, що судами попередніх інстанцій було невірно застосовано положення пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", адже понесені позивачем витрати не були оформлені належними документами, які б підтверджували їх зв’язок з підготовкою, організацією, веденням виробництва та продажем продукції. Крім того, відповідач вказує на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права.

Позивач також не погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій в тій частині, в якій йому було відмовлено у задоволенні позовних вимог, у зв’язку з чим подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.03.2009 року та змінити постанову Господарського суду м. Києва від 20.12.2007 року, задовольнивши позов у повному обсязі. В обґрунтування своїх вимог посилається на необхідність застосування до спірних правовідносин підпункту 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в силу приписів якого вважає, що податкові накладні, отримані від МПП "Донбаспромзабезпечення", є тими документами, що надають платнику податку право віднести відповідні витрати до складу валових витрат.

Позивач надав заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких проти вимог останньої заперечує з мотивів її необґрунтованості та просить вказану касаційну скаргу залишити без задоволення.

Відповідно до ч. 1 та. ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені у судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ у Печерському районі м. Києва було проведено планову виїзну документальну перевірку щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, зборів (обов’язкових платежів) ПП "Проектміськбуд"за період з 31.01.2003 року по 31.04.2005 року, за результатами якої складено акт №66/23-13/32308852 від 05.08.2005 року та прийнято оскаржувані рішення.

В акті перевірки, зокрема, зазначено про порушення підприємством пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"внаслідок включення до складу валових витрат сум витрат, які на момент проведення перевірки залишилися непідтвердженими відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємства"встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) –сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За своїм змістом наведені норми Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) передбачають як підставу для невключення до валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства сум, непідтверджених будь-якими документами взагалі.

Натомість, судами попередніх інстанцій встановлено, що всі необхідні документи щодо придбання та оплати придбаних товарів (робіт, послуг) є в наявності у позивача (в підтвердження витрат за наслідками господарських взаємовідносин з ТОВ "Корпорація Індастрі Сітемз"позивачем, зокрема, надано договір купівлі-продажу товарів від 25.03.2004 року, додатки до нього, акт прийому-передачі товару та податкові накладні; з ТОВ "Лагос"- договір купівлі-продажу товару від 29.03.2004 року, відповідні видаткові накладні, податкові накладні та виписки з банківського рахунку про перерахування коштів; з ТОВ "ФПК "Тар"- податкові та видаткові накладні; з ПП "Агроконтракт"- копії договорів, додаткові угоди до них, податкові та видаткові накладні, акти здачі-приймання виконаних робіт, з ТОВ "Торгово-промислова корпорація"- договори купівлі-продажу №КП-04/06/Н5 від 30.06.2004 року, від 02.08.2004 року, акти здачі-приймання виконаних робіт, акти поставки товару, а також відповідні видаткові накладні). Обставини перерахування позивачем на користь своїх постачальників коштів за придбані товари (роботи, послуги) відповідачем всупереч вимогам ч. 2 ст. 71 КАС України спростовані не були.

Крім того, судами попередніх інстанцій був встановлений факт відображення ТОВ "Лагос", ТОВ "ФПК "Тар"та ТОВ "Інтерім Гало"податкових зобов’язань у обсягах, що є більшими від тих зобов’язань, які виникли у зв’язку з укладенням господарських договорів з позивачем.

Згідно з п. 5.11 ст. 5 вищезгаданого Закону установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

За наведених обставин, витрати за наслідками господарських взаємовідносин з ТОВ "Корпорація Індастрі Сітемз", ТОВ "Лагос", ТОВ "ФПК "Тар", ТОВ "Інтерім Гало", ПП "Агроконтракт"та ТОВ "Торгово-промислова корпорація"правомірно включені позивачем до складу валових витрат підприємства, оскільки факт придбання товарів (робіт, послуг) підтверджується належним чином оформленими первинними документами.

Що ж стосується витрат, віднесених до складу валових за наслідками взаємовідносин з МПП "Донбаспромзабезпечення", то з цього приводу судами попередніх інстанцій правильно встановлено, що наявні у матеріалах справи свідчать про те, що документи, видані від імені згаданого підприємства, підписані неуповноваженою особою, що свідчить про недоведеність господарського взаємозв’язку позивача з МПП "Донбаспромзабезпечення".

Наведена обставина виключає висновок про придбання позивачем товару на умовах товарного кредиту у цього підприємства, а відтак і висновок про правомірність формування валових витрат за наслідками господарських взаємовідносин, факту здійснення яких встановлено не було.

З огляду на викладене, судова колегія Вищого адміністративного суду України погоджується в цій частині з висновком судів попередніх інстанцій про порушення позивачем вимог пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення –без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За таких обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд

1. Касаційні скарги Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва та Приватного підприємства "Проектміськбуд"залишити без задоволення

2. Постанову Господарського суду м. Києва від 20.12.2007 року у справі №25/285-А та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.03.2009 року у справі №22-а-12852/08 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та не може бути оскаржена, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.