Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - судді: Панченка О.Н.

суддів: Мойсюка М.І., Смоковича М.І., Сороки М.О., Штульмана І.В,-

провівши попередній розгляд в касаційній інстанції справи за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в місті Івано-Франківську про перерахунок пенсії, за касаційною скаргою начальника управління Пенсійного фонду України в місті Івано-Франківську на постанову Івано-Франківського міського суду від 27 листопада 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 17 січня 2007 року,-

В березні 2006 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в місті Івано-Франківську, просить суд: визнати недійсним розпорядження про призначення їй пенсії від 14.01.2003р. та таким, що суперечить вимогам Законів України "Про державну службу" (3723-12) і "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) ; зобов'язати відповідача призначити їй пенсію державного службовця, включивши в суму заробітної плати для обчислення пенсії надбавки за вислугу років в розмірі 25% до посадового окладу з врахуванням доплати за ранг; повернути заборгованість та при черговому перерахуванні пенсії врахувати надбавку за вислугу років в розмірі 25% від посадового окладу та доплати за ранг.

Постановою Івано-Франківського міського суду від 27.11.2006р., залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 17.01.2007р., позов задоволено, визнано недійсним розпорядження управління Пенсійного фонду України в місті Івано-Франківську від 14.01.2003р. про призначення позивачу пенсії, зобов'язано відповідача призначити ОСОБА_1пенсію з врахуванням 25% надбавки за вислугу років та при черговому перерахуванні пенсії врахувати надбавку за вислугу років в розмірі 25% від посадового окладу та доплати за ранг.

Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, начальник управління Пенсійного фонду України подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вищезазначені судові рішення та постановити нове рішення, яким в позові ОСОБА_1. відмовити.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26.05.2008р. касаційна скарга прийнята до провадження суду, по ній відкрито касаційне провадження.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були доведені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами встановлено, що в січні 2003 року ОСОБА_1. нарахована пенсія державного службовця за віком, згідно Закону України "Про державну службу" (3723-12) , виходячи із заробітку з врахуванням 20% винагороди за вислугу років. Загальний трудовий стаж позивачки при цьому складав 35 років 02 місяці 15 днів (в тому числі на державній службі 10 років 01 місяць 15 днів).

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про Порядок виплати винагороди за вислугу років посадовим особам органів державної податкової служби, які мають спеціальні звання" від 12.09.1997р. №1013 (1013-97-п) до стажу роботи, що дає право на одержання винагороди за вислугу років, включається час роботи: в органах державної податкової служби; на посадах і в органах, визначених Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 р. № 283 "Про порядок обчислення стажу державної служби" (283-94-п) з наступними змінами: на підприємствах, в установах, та в організаціях на посадах бухгалтерів, економістів, фінансистів, юристів, інженерів-програмістів, інженерів-системотехніків, інженерів-електроніків, якщо ці працівники мали спеціальну освіту, працювали за фахом та перейшли на роботу до податкової адміністрації (інспекції) і зараховані на відповідну посаду.

Згідно п.3 постанови Кабінету Міністрів України №865 від 31.05.2000р. "Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії" (865-2000-п) посадовий оклад, надбавка за ранг або кваліфікаційні класи, класний чин або спеціальні звання, вислугу років при призначенні пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" (3723-12) , враховуються в розмірах, що виплачуються на день звільнення з роботи, що дає право на відповідний вид пенсії.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суди попередніх інстанцій правильно виходили з того, що позивач до працевлаштування в ДПІ м.Івано-Франківська працювала на посадах бухгалтера, економіста і ця робота давала їй право на отримання винагороди за вислугу років. Саме в розмірі 25% ОСОБА_1 отримувала винагороду за вислугу років на день звільнення з ДПІ м.Івано-Франківська, з якої нараховувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до ч.3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судом допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, які передбачені ст.ст. 225- 229 КАС України як підстави для зміни, скасування судового рішення, залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення судів попередніх інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновки суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Керуючись ст.ст. 210, 220-1, 223, 224, 230, 231 КАС України, колегія суддів,-

Касаційну скаргу начальника управління Пенсійного фонду України в місті Івано-Франківську - відхилити.

Постанову Івано-Франківського міського суду від 27 листопада 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 17 січня 2007 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, оскарженню не підлягає.

Згідно ст.ст. 236, 237 КАС України рішення суду касаційної інстанції може бути оскаржено до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.