Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Бившевої Л.І., Брайка А.І., Костенка М.І., Степашка О.І.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Сімферополі Автономної Республіки Крим

на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 28.02.-03.04.2006р. та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 03 липня 2006р.

у справі №2-25/216-2006А

за позовом Виробничо-курортного підприємства "Кримські здравниці"

до Державної податкової інспекції у м.Сімферополі Автономної Республіки Крим

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

У жовтні 2005р. позивач звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Сімферополі Автономної Республіки Крим від 19.11.2004р. №0010252303/0 про визначення податкового зобов’язання на суму 3300,00грн..

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем в порушення податкового законодавства допущені помилки при прийнятті оскаржуваного повідомлення-рішення, оскільки податковим органом не були враховані документи, які підтверджують момент виникнення кредиторської заборгованості ТОВ "Маяк" у сумі 11518,18грн. та дебіторської заборгованості за с/з ім.Симиренко (в акті перевірки помилково зазначене с/з ім.Семашко) у сумі 14000,00грн. за червень 1999р. та у другому кварталі 2002р. минув термін позовної давності по дебіторській заборгованості за с/з ім.Симиренко, а тому вказана сума відповідно до п.п.5.2.8 п.5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" повинна бути включена до валових витрат другого кварталу 2002р..

Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 28.02.-03.04.2006р., залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 03 липня 2006р. позовні вимоги були задоволені.

Задовольняючи позов суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, на підставі наявних у справі матеріалів справи дійшли висновку, що при прийнятті податковим органом оскаржуваного податкового повідомлення-рішення не було враховано строк давності, встановлений п.п.5.2.8 п.5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", відповідно до якого відповідач мав право не включати до складу валових витрат кредиторської заборгованості ТОВ "Маяк" у сумі 11518,18 грн. а також 14000,00грн. дебіторській заборгованості за с/з ім.Симиренко.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанцій Державна податкова інспекції у м.Сімферополі Автономної Республіки Крим звернулася із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, та постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено наступне.

Контролюючим органом Державною податковою інспекцією у м.Сімферополі Автономної Республіки Крим було проведено позапланову документальну перевірку дотримання вимог податкового законодавства ВКП "Кримські здравниці" за період з 01.07.2001р. по 30.06.2004р., про що складено акт від 19.11.2004 року №55/23/3/25140593.

Після адміністративного оскарження оспорюване податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Висновком акта перевірки встановлено, що позивачем було порушено приписи п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.п.12.3.1 п.12.3 ст.12, п.п.5.2.8 п.5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", у зв’язку з тим, що було занижено податок на прибуток за другий, третій квартали 2002р. на суму 2200,00грн..

На підставі вказаного висновку відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 19.11.2004р. №0010252303/0, яким визначено суму податкового зобов’язання у розмірі 3300,00грн. (основний платіж – 2200,00 грн., 1100,00 грн. – штрафні санкції).

Відповідо до п.п.5.2.8 п.5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми безнадійної заборгованості в частині, що не була віднесена до валових витрат, у разі коли відповідні заходи щодо стягнення таких боргів не привели до позитивного наслідку, а також суми заборгованості, стосовно яких закінчився строк позовної давності.

Згідно з п.п.12.3.1 п.12.3 ст.12 означеного закону безнадійна заборгованість відноситься на валові витрати кредитора, у разі якщо термін позовної давності за відповідною угодою з дебітором минув до моменту набрання чинності цим Законом. У випадках коли термін позовної давності за кредитною угодою не минув на момент набрання чинності цим Законом, безнадійна заборгованість відшкодовується за рахунок страхового резерву та включається до складу валових витрат у порядку, передбаченому іншими підпунктами цього пункту. При цьому валовий доход дебітора збільшується на суму його заборгованості, по якій минув термін позовної давності у відповідний податковий період.

Відповідно до ч.1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Отже, суди попередніх судових інстанцій, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права, постановили обгрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, - 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Сімферополі Автономної Республіки Крим – залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 28.02.-03.04.2006р. та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 3 липня 2006 р. – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.