Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Бившевої Л.I., Костенка М.I., Маринчак Н.Є., Шипуліної Т.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Роменської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області

на ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 13.06.2006р.

у справі № 4/50-06 господарського суду Сумської області

за позовом Роменської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області

до 1. приватного підприємства "Антарес",

2. товариства з обмеженою відповідальністю "Пронт"

про визнання договору недійсним та стягнення в доход держави вартості наданих послуг

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Сумської області від 13.03.2006 р., залишеним без змін ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 13.06.2006 р., в позові Роменської МДПI до приватного підприємства "Антарес", товариства з обмеженою відповідальністю "Пронт" про визнання недійсним на підставі статті 207 Господарського кодексу України (436-15) / далі за текстом ГК України (436-15) / господарського зобов'язання - договору оренди приміщення від 05.01.2004 р. № 05/01-04-1, укладеного між відповідачами, та про застосування наслідків визнання господарського зобов'язання недійсним, встановлених статтею 208 цього Кодексу, відмовлено.

Судові рішення вмотивовані посиланням на відповідність спірного договору вимогам цивільного законодавства; встановлений факт укладання та часткового виконання цього ж договору до визнання рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 01.10.2004р. недійсними статуту, установчого договору та свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ "Пронт"; реальність настання правових наслідків, обумовлених договором оренди приміщення від 05.01.2004 р. № 05/01-04-1.

В касаційній скарзі Роменська МДПI просить скасувати ухвалені по справі судові рішення та направити справу на новий розгляд, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій статті 67 Конституції України (254к/96-ВР) , частини 4 статті 35 ГПК України (1798-12) .

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 05.01.2004 р. між ТОВ "Пронт" та ПП "Антарес" був укладений договір оренди приміщення № 05/01/04-1, на виконання якого ТОВ "Пронт" надало в оренду ПП "Антарес" приміщення в м. Києві по вул. Ш. Руставелі в будинку 31 "а", кв. 1, а ПП "Антарес" користувалось цим приміщенням та сплатило ТОВ "Пронт" орендну плату в сумі 10 500,00 грн., в т.ч. ПДВ- 1750,00 грн. Виконання договору його сторонами підтверджується наявними у справі копіями акту виконаних робіт від 30.03.2004р., податкової накладної від 30.03.2004р. № 124, квитанцій до прибуткових касових ордерів від 12.10.2005р. № 73, від 25.11.2005р. № 100, від 13.12.2005р. № 117.

Обгрунтовуючи позовні вимоги про визнання недійсним вказаного договору з підстав, передбачених статтею 207 ЦК України (435-15) , Роменська МДПI посилалась на те, що протиправність діяльності ТОВ "Пронт" встановлена рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 01.10.2004 р., що полягала в тому, що громадянин Лашкін О.А., вказаний як засновник підприємства, не мав відношення до формування його статутного фонду та фінансово-господарської діяльності. Вказаним рішенням визнано недійсними статут, установчий договір та свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ "Пронт".

Iнших доводів щодо укладення ТОВ "Пронт" спірного договору з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства, а також доказів на підтвердження таких доводів позивач не навів.

Відповідно до частини 2 статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" (755-15) якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Визнання недійсними статутних документів ТОВ "Пронт" мало місце після укладення та виконання спірного договору; факт обізнаності ПП "Антарес" щодо невідповідності статутних документів ТОВ "Пронт" дійсним обставинам та державної реєстрації цього товариства з порушенням чинного законодавства в судовому процесі не встановлено. Не посилається на такий факт і Роменська МДПI. З огляду на це відомості щодо ТОВ "Пронт", внесені до Єдиного державного реєстру, слід вважати достовірними для ПП "Антарес" на момент укладення спірного договору.

Згідно частини 1 статті 207 ГК України (436-15) господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції / спеціальної правосуб'єктності /, може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зміст спірного договору не суперечить актам цивільного законодавства. Судом встановлено, що зміст договору оренди приміщення відповідає дійсним намірам сторін і що ці наміри спрямовані на настання правових наслідків, що обумовлені цим договором.

А відтак ухвалені у справі судові рішення, як такі, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) ,

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Роменської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області залишити без задоволення, а ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 13.06.2006р.- без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236 - 238 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .