Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Конюшка К.В.

суддів: Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

Степашка О.І.

при секретарі: Каліушко Ф.А.

за участю представників:

позивача: Красильникова В.З.

відповідача: Лашкова В.О., Базілевич Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Керчі Автономної Республіки Крим на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 15.08.2005 р.

у справі № 2-16/2240-2005

за позовом Державного підприємства "Керченський морський торговельний порт"

до Державної податкової інспекції в місті Керчі Автономної Республіки Крим

про визнання частково недійсним податкового повідомлення-рішення

У грудні 2004 р. Керченський морський торговельний порт звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Державної податкової інспекції в м. Керчі про визнання частково недійсним податкового повідомлення-рішення № 0002552301/1 від 20.08.2004р. щодо визначення завищення суми бюджетного відшкодування у розмірі 377847, 00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що висновки податкового органу про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування є безпідставними, оскільки висновки Керченської ДПІ, зроблені під час проведеної перевірки, засновані на нормативно-правових актах, які вже втратили чинність - Декрет КМУ від 26.12.92 р. № 14-92 (14-92) "Про податок на додану вартість", наказ ГДПІ України від 31.05.94р. № 44 (z0140-94) про затвердження Інструкції про порядок обчислення і сплати податку на додану вартість і акцизного збору за товари, ввезені із-за меж митних кордонів України, а також на застосуванні норм матеріального права, які не підлягають застосуванню до спірних правовідносин - пп. 7.3.6 п 7.3, пп. 7.4.1, 7.4.3, 7.4.4 п. 7.4 ст. 7, п. 11.15 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість".

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на правомірність оспорюваного податкового повідомлення-рішення та правильність висновків Акту перевірки позивача.

Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 22.03.2005р., залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 15.08.2005р., позов задоволено. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення № 0002552301/1 від 20.08.2004р. в частині завищення суми бюджетного відшкодування у розмірі 377847, 00 грн.

Рішення судів мотивовані тим, що позивач здійснював продаж послуг суднам під іноземним прапором, які прямували Керч - Єнікальським каналом, і ці послуги оподатковувалися відповідно до пп.6.2.2 п.6.2 ст.6 Закону України про ПДВ, а до податкового кредиту включаються кошти отримані від придбання або виготовлення товарів, робіт, послуг; відповідач зробив висновки про бюджетне завищення на підставі нормативних актів, які втратили чинність, а саме на підставі Декрету КМУ від 26.12.92р. № 14-92 (14-92) "Про податок на додану вартість", наказу ГДПІ України від 31.05.04р. № 44 "Інструкція про порядок обчислення і сплати податку на додану вартість і акцизного збору за товари, ввезені із-за меж митних кордонів України"; позивачем не було порушено пп. 7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону України про ПДВ, оскільки послуги продавалися, а не придбалися чи/або виготовлялися, не являлися складовою частиною будь-якого товару, робіт, послуг, які би виготовлялись чи/або придбались; сума бюджетного відшкодування була визначена відповідачем шляхом непрямого методу, який підлягає застосуванню тільки у визначених Законом випадках, які не мали місця у даному випадку.

Не погоджуючись з ухваленим в справі судом апеляційної інстанції рішенням, Державна податкова інспекція в. м. Керчі оскаржила його в касаційному порядку.

В касаційній скарзі скаржник просить скасувати вказаний судовий акт з мотивів порушення судом другої інстанції норм матеріального права і прийняти нове рішення про відмову у позові. В касаційній скарзі відповідач обґрунтовує застосування пп. 7.4.3 п.7.4 ст.7, п. 11.15 ст.11 Закону України про ПДВ, Закону України "Про транзит вантажів" від 20.10.99р. № 1172-ХІY (1172-14) до послуг по навантаженню, перевантаженню транзитних вантажів.

Зі змісту касаційної скарги вбачається, що фактично скаржником оскаржені обидва рішення судів попередніх інстанцій, оскільки скаржник просить після їх скасування прийняти нове рішення про відмову в позові.

У запереченнях на касаційну скаргу відповідач просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

В ході касаційного розгляду представники відповідача (скаржника) підтримали доводи, викладені в касаційній скарзі, та просили її задовольнити.

Представник позивача заперечував проти задоволення касаційної скарги, посилаючись на її необґрунтованість, і просив залишити оскаржені судові рішення без змін.

У ході касаційного розгляду Вищим адміністративним судом України відповідно до ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України здійснено заміну сторін у даній справі їх правонаступниками: Державним підприємством "Керченський морський торговельний порт" (позивач), Державною податковою інспекцією в місті Керчі Автономної Республіки Крим (відповідач).

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 18.06.2004р. ДПІ в м. Керчі було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення № 0002552301/0 на суму 663505 грн.

В результаті апеляційного оскарження ДПІ в м. Керчі 20.08.2004р. попереднє повідомлення-рішення було частково скасоване, і прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002552301/1 від 20.08.2004р., яким виявлено завищення позивачем суми бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 379319 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення приймалися на підставі документальної перевірки позивача з питання відшкодування з Державного бюджету України податку на додану вартість за листопад-грудень 2003 р. і січень – березень 2004р., за результатами якої було складено Акт № 31/23-4/01125554 (далі – Акт перевірки).

Перевіркою встановлено, що перевищення податкового кредиту над податковими зобов’язаннями утворилося в результаті придбання товарів (робіт, послуг), які використовуються для здійснення портових послуг, пов’язаних з навантаженням, розвантаженням, перевантаженням і зберіганням експортних товарів, що належать нерезидентам і використовуються за митними межами України, оподатковуваних податком на додану вартість по нульовій ставці на підставі п.6.2.2 ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість", а також послуг, пов’язаних з перевезенням (переміщенням) пасажирів і вантажів через територію і порти України, звільнені від податку на додану вартість на підставі п.11.15 ст.11 цього Закону.

Згідно з висновками Акту перевірки, позивач порушив вимоги підпункту 7.4.3 статті 7, пункту 11.15 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість", так як зі складу податкового кредиту не виключені суми податку на додану вартість з оплати послуг транзиту каналу судами нерезидентів, оплата за які здійснювалася у національній валюті України. І це, на думку відповідача, призвело до завищення податкового кредиту за листопад-грудень 2003 р. і січень – березень 2004р.

Відповідно до ст. 6 п. 6.2 п.п. 6.2.2 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) (в чинний редакції на час виникнення спірних правовідносин) - податок за нульовою ставкою обчислюється щодо операцій з продажу робіт (послуг), призначених для використання та споживання за межами митної території України.

Як видно з матеріалів справи, позивач здійснював продаж послуг, призначених для використання і споживання за межами митної території України, якою є територія іноземного судна, що зберігає за собою юрисдикцію іноземної держави, тобто позивач здійснював продаж послуг у відповідності з п. 6.2.2 вказаної статті Закону, і не включав до складу податкового кредиту суми, вказані в Акті перевірки і податковому повідомленні-рішенні податкового органу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що при проходженні судами під іноземним прапором транзитом через Керч-Єнікальський канал, позивач надавав послуги відносно лоцманської проводки цих суден, послуги центру регулювання рухом суден і стягував канальний збір. У вартість послуг не включалась вартість товарів (робіт, послуг) які виготовлялись чи придбавались. Портові збори і плата за послуги стягувались по фіксованим ставкам, встановленим Постановою Кабінету Міністрів України та наказом Міністерства транспорту України.

Як визначено судами, відповідно до ст. 84 Кодексу торговельного мореплавства України за прохід суден транзитом через Керч-Єнікальський канал позивач стягував канальний збір, розмір якого встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2000р. № 1544 (1544-2000-п) "Положення про портові збори". Ці послуги надаються судновласнику, а не вантажовласнику, як те передбачає Закон України "Про транзит вантажів" (1172-14) , не відносяться до послуг по навантаженню, перевантаженню, не є складовою частиною будь-якого товару)робіт, послуг), які б виготовлялись чи/або придбавались.

Не обґрунтованими є посилання відповідача на те, що порт надавав послуги іноземному судну не за межами митної території України, і тому послуги по транзиту каналу суднами під іноземним прапором підпадають під умови пп. 6.2.4. п. 6.2 ст. 6 Закону про ПДВ, відповідно до якого операції, пов’язані з перевезенням (переміщенням) пасажирів та вантажів транзитом через територію України оподатковуються по ставці, встановленою пунктом 6.1 Закону про ПДВ, яка повинна включатися в вартість послуг за транзит.

Судами правомірно визначено, що іноземне судно, яке перетинає митний кордон України, заходячи в територіальні води України, зберігає за собою статус території держави, під прапором якої воно перебуває (поза межами митного кордону України), тому портові збори слід вважати таким, що підлягають оподаткуванню ПДВ за нульовою ставкою відповідно до п. 6.2.2 п. 6.2 ст.6 Закону України про ПДВ.

Позивач здійснював продаж послуг, призначених для використання і споживання за межами митної території України, якою є територія іноземного судна, що зберігає за собою юрисдикцію іноземної держави.

Тобто позивач здійснював операції з продажу послуг у відповідності з підпунктом 6.2.2 пункту 6.2 статті 6 Закону України "Про податок на додану вартість", що передбачає обчислення податку за нульовою ставкою, і обґрунтовано не включав до складу податкового кредиту суми, які вказані в Акті перевірки та податковому повідомленні-рішенні. А тому підстави для викл ючення спірної суми з податкового кредиту відсутні.

Суди також зазначили, що відповідач в Акті перевірки не зазначив, яким методом визначена сума, що не підлягає включенню до податкового кредиту, а встановлені Законом України № 2181 (2181-14) від 21.12.2000р. умови для застосування непрямого методу в даному випадку відсутні.

Крім того, висновки відповідача про завищення бюджетного відшкодування зроблені на підставі нормативно-правових актів, які втратили чинність, а саме - Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.92 р. № 14-92 (14-92) "Про податок на додану вартість", наказу ГДПІ України від 31.05.94р. № 44 (z0140-94) про затвердження Інструкції про порядок обчислення і сплати податку на додану вартість і акцизного збору за товари, ввезені з-за меж митних кордонів України.

Виходячи з викладеного, судова колегія погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що позивач не допустив порушення чинного законодавства при наданні вищевказаних послуг, зокрема, ним не було порушено вимог п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7, п.11.15 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість".

Тому викладені в касаційній скарзі доводи відповідача не відповідають обставинам справи і є безпідставними.

Натомість, оскаржені судові рішення відповідають матеріалам справи та вимогам закону. Підстав для їх скасування чи зміни не встановлено.

Керуючись ст. ст. 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Керчі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 22.03.2005р. та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 15.08.2005р. у даній справі – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена з підстав, у строк та у порядку, визначеними ст.ст. 237 – 239 КАС України (2747-15) .