Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Усенко Є.А., Шипуліної Т.М.

при секретарі: Каліушко Ф.А.

розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова

на постанову господарського суду Харківської області від 07 грудня 2006р. та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 07 лютого 2007р.

у справі № АС-42/383-06

за позовом Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова

до відповідачів: 1.Товариства з обмеженою відповідальністю "Sinton"

2. Приватного підприємства "Кіровоград Паляниця"

за участю 3-ої особи Кіровоградької об’єднаної державної податкової інспекції

про визнання недійсним господарського зобов’язання, -

У серпні 2006р. позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про визнання недійсним господарського зобов’язання укладеного між відповідачами.

Обґрунтувуючи позовні вимоги позивач зазначає, що в порушення п.1 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", якою передбачено, що з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури підприємницька діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу, тобто в той час, коли ПП "Кіровоград Паляниця" визнано банкрутом, ним було укладено оспорювану угоду.

Постановою господарського суду Харківської області від 07 грудня 2006р. у задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог судом першої інстанції було встановлено, що при укладанні та виконанні спірної угоди ПП "Кіровоград Паляниця" не було відомо про те, що його визнано банкрутом. Також суд зазначив, що позивачем не надано доказів наявності у сторін спірної угоди необхідних ознак для визнання її (угоди) такою, що може бути визнана недійсною в порядку ст. 207 ГК України.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 07 лютого 2007р. було скасовано судове рішення суду першої інстанції та закрито провадження у справі.

Закриваючи провадження у справі судова колегія апеляційної інстанції виходила з того, що відповідно до ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" вирішення питання про визнання недійсною угоди підлягає розгляду виключно в межах справи про банкрутство, і, відповідно, не може розглядатись у межах позовного провадження.

Не погоджуючись з рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій до Вищого адміністративного суду України звернувся позивач, який, посилаючись у касаційній скарзі на порушення норм матеріального та процесуального права ставить питання про скасування постанови господарського суду Харківської області від 07 грудня 2006р. та ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 07 лютого 2007р.та прийняття нового рішення про задоволення позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що між ПП "Кіровоград Паляниця" (продавець) та ТОВ "Sinton" було укладено договір поставки №1/ОЛ-01-06 від 16.01.2006р., ЗГІДНО умов якого ПП "Кіровоград Паляниця" повинно поставити на адресу ТОВ "Sinton" товар на загальну сум 217800,00грн..

Постановою господарського суду Кіровоградської області у справі №10/212 від 18.01.2006р. ПП "Кіровоград Паляниця" визнано банкрутом, призначено ліквідатора – Кіровоградську ОДПІ.

Судова колегія касаційної інстанції не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що з позовами щодо визнання угод недійсними кредитори можуть звертались лише під час провадження справи про визнання особи банкрутом.

Приписами ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" зазначаено, що за підстав, передбачених частиною десятою статті 17 цього Закону, ліквідатор подає до господарського суду заяви про визнання недійсними угод боржника.

При застосуванні зазначених положень слід мати на увазі, що подання такої заяви є правом а не обов’язком ліквідатора. Крім того, до анулювання реєстрації юридична особа, що перебуває у процесі ліквідації, має право та зобов’язана, у випадках встановлених законодавством, видавати податкові накладні на загальних підставах.

Вищий адміністративний суд України звертає увагу на те, що ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Тому позови податкових органів про визнання правочину (господарського зобов’язання) недійсним судовому розгляду не підлягають. Органи державної податкової служби, вказані в абз. 1 ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", можуть на підставі п. 11 цієї статті звертатись до судів позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, які вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність. У разі задоволення позову висновок суду про нікчемність правочину має міститись у мотивувальній, а не у резолютивній частині судового рішення.

З таких обставин суд апеляційної інстанції повинен був переглянути справу в межах доводів апеляційної скарги по суті, а саме, чи відповідають висновки суду першої інстанції обставинам справи і чи правильно вирішено даний спір.

Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Отже, закриваючи провадження у справі судом апеляційної інстанції не враховано, що відповідно до частини першої статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. При здійсненні правосуддя судді незалежні і підкоряються лише закону (частина перша статті 129 Конституції України). Виключно законами України визначаються судоустрій і судочинство. Порядок здійснення правосуддя регламентується відповідним процесуальним законодавством України. Процесуальні акти і дії суддів, які стосуються вирішення питань підвідомчості судам спорів, порушення і відкриття справ, підготовки їх до розгляду, судовий розгляд справ у першій інстанції, в касаційному і наглядовому порядку та прийняття по них судових рішень належать до сфери правосуддя і можуть бути оскаржені лише в судовому порядку відповідно до процесуального законодавства України.

Підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд за ст. 227 ч.2 КАС України є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

За таких обставин відсутні підстави вважати, що судoм з’ясовані всі обставини справи і їм надана правильна юридична оцінка. Вказане позбавляє касаційну інстанцію можливості перевірити юридичну оцінку, надану судами попередніх інстанцій всім обставинам справи.

Враховуючи наведене, судове рішення апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а справа – направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду необхідно врахувати викладене, повно та об’єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова – задовольнити частково.

Ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 07 лютого 2007р. – скасувати та направити справу на новий розгляд в суд апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.