Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому розгляді касаційну скаргу першого заступника військового прокурора Західного регіону України

на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 04 грудня 2006 року

у справі № 5/1358-19/234А

за позовом військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави в особі військової частини А 1697

до Державної податкової інспекції у Личаківському районі міста Львова

про скасування податкового повідомлення - рішення, -

У червні 2006 року військовий прокурор Західного регіону України звернувся до суду в інтересах держави в особі військової частини А 1697 до ДПІ у Личаківському районі м. Львова про скасування податкового повідомлення – рішення № 0001111720/0 від 22 травня 2006 року.

Постановою господарського суду Львівської області від 27 вересня 2006 року позов задоволено.

Скасовано податкове повідомлення – рішення № 0001111720/0 від 22 травня 2006 року.

Судові витрати покладені на позивача.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 04 грудня 2006 року постанову господарського суду Львівської області від 27 вересня 2006 року скасовано.

В задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі перший заступник військового прокурора Західного регіону України, посилаючись на те, що постанова Львівського апеляційного господарського суду від 04 грудня 2006 року прийнята в порушення норм матеріального права та є необґрунтованою, а викладені у ній висновки не відповідають фактичним обставинам справи, просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 04 грудня 2006 року та залишити в силі постанову господарського суду Львівської області від 27 вересня 2006 року.

В письмовому запереченні на касаційну скаргу ДПІ у Личаківському районі м. Львова, посилаючись на безпідставність касаційної скарги, просить залишити в силі постанову Львівського апеляційного господарського суду від 04 грудня 2006 року.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у Личаківському районі м. Львова провела виїзну позапланову документальну перевірку військової частини А 1697 з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства з 01 квітня 2003 року по 31 березня 2006 року, за результатами якої було складено акт № 141/23-0/08005190 від 15 травня 2006 року.

В акті перевірки було встановлено, що в результаті порушень ст. 3, ст. 5, ст. 6 Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" позивачем було занижено податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на загальну суму 1560, 00 грн., в тому числі за 2003 рік на 480, 00 грн., за 2004 рік на 480, 00 грн., за 2005 рік на 480, 00 грн., за І квартал 2006 року на 120, 00 грн.

22 травня 2006 року ДПІ у Личаківському районі м. Львова на підставі акту перевірки прийняла податкове повідомлення – рішення № 0001111720/0, яким визначила військовій частині А 1697 суму податкового зобов’язання з податку з власників наземних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів в розмірі 3020, 00 грн., у тому числі 1560, 00 грн. – основний платіж та 1460, 00 грн. – штрафні (фінансові) санкції.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що майно військових частин Збройних Сил України відповідно до положень ст. 34, ст. 39 Закону України "Про власність", ст. 14 Закону України "Про Збройні Сили України" та ст. 1, ст. 2, ст. 3 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" належить їм на праві оперативного управління, а не на праві господарського відання, а тому військова частина не може розцінюватись як власник чи володілець транспортних засобів в розумінні ст. 1 Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів". Крім того, суд першої інстанції посилався на те, що відповідно до ст. 14 Закону України "Про Збройні Сили України" військові частини звільняються від сплати усіх податків, в тому числі від сплати податку з власників наземних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, головним чином виходив з того, що до Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" (1963-12) були внесені зміни, які набрали чинності з 01 січня 2000 року, якими були скасовані пільги зі сплати податку для установ та організацій Міністерства оборони України. При цьому суд апеляційної інстанції визнав посилання позивача на те, що він не є власником транспортних засобів, необґрунтованим з посиланням на положення ст. 14 Закону України "Про Збройні Сили України", ст. 39 Закону України "Про власність" та ст. 128 Цивільного кодексу Української РСР.

Колегія суддів погоджується з судом апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Суд апеляційної інстанції вірно виходив з того, що позивач відноситься до платника податку в розумінні ст. 1 Закон України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів", оскільки положення цієї статті відносять до платників податків, в тому числі, установи та організації, яким транспортні засоби належать на праві власності, право господарського відання чи праві оперативного управління.

При цьому суд апеляційної інстанції вірно посилався на те, що в Закон України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" (1963-12) були внесені зміни Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо фінансування дорожнього господарства" від 16 липня 1999 року (986-14) , який набрав чинності з 01 січня 2000 року, згідно якого з переліку осіб, які звільняються від сплати податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, були виключені, зокрема, установи та організації Міністерства оборони України, до яких відноситься і позивач.

Таким чином, з 01 січня 2000 року Законом України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" (1963-12) , який є спеціальним законом з питань оподаткування, вже не була передбачена пільга для позивача зі сплати податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що повністю відповідає положенням ст. 1 Закону України "Про систему оподаткування".

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про правомірність донарахування позивачу суми податкового зобов’язання з податку з власників наземних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів та застосування штрафних санкцій.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга першого заступника військового прокурора Західного регіону України підлягає залишенню без задоволення, а постанова Львівського апеляційного господарського суду від 04 грудня 2006 року підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, - 220-1, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія –

Касаційну скаргу першого заступника військового прокурора Західного регіону України залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 04 грудня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.