Колегія суддів першої судової палати

Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Головуючого –Кравченко О.О.

Суддів:Васильченко Н.В., Харченка В.В., Гордійчук М.П., Розваляєвої Т.С.

розглянувши адміністративну справу в порядку письмового провадження за касаційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Калуської міської ради на постанову Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 28 вересня 2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Управління праці та соціального захисту населення Калуської міської ради, третя особа –відділення Державного казначейства в м. Калуш про стягнення недоплаченої разової щорічної допомоги,-

У травні 2007 року ОСОБА_5 звернувся до Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Калуської міської ради, третя особа –відділення Державного казначейства в м. Калуш про стягнення недоотриманої одноразової щорічної грошової допомоги до 5-го травня за 2007 рік.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є учасником бойових дій і відповідно до Закону України №3551-Х11 (3551-12) "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"( далі-Закон №3551-Х11) має право на разову щорічну грошову допомогу до 5-го травня у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком. Проте відповідач виплатив таку допомогу не в повному обсязі, в зв’язку з чим позивач просив стягнути на його користь 1870 грн. недоплаченої допомоги за 2007 рік.

Постановою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 28 вересня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2008 року, позовні вимоги задоволено частково: зобов’язано Управління праці та соціального захисту населення Калуської міської ради сплатити на користь ОСОБА_5 недоотриману суму щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2007 рік у розмірі 1770,30 грн.

На вказані судові рішення Управлінням праці та соціального захисту населення Калуської міської ради подана касаційна скарга, у якій ставиться питання про їх скасування та відмову у позові за безпідставністю.

Перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, судова колегія дійшла висновку, що касаційна скарга Управління праці та соціального захисту населення Калуської міської ради підлягає задоволенню з таких підстав.

Судова колегія відповідно до ст. 220 КАС України перевіряє справу у межах касаційної скарги - в частині законності судових рішень за 2007рік.

Задовольняючи позовні вимоги щодо визнання неправомірною відмови відповідача у виплаті ОСОБА_5 щорічної грошової допомоги до 5 травня у розмірі 5 мінімальних пенсій за 2007 рік, суди попередніх інстанцій помилково виходили з того, що для врегулювання спірних правовідносин у цій справі пріоритетними є норми Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) . Такий висновок зроблений судами попередніх інстанцій з порушенням правил застосування норм матеріального права, з огляду на наступне.

В даному випадку на період виникнення спірних правовідносин були наявні нормативно-правові акти, які мають однакову юридичну силу, але по-різному встановлювали розмір щорічної допомоги до 5 травня учасникам бойових дій - Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) та Закон України "Про Державний бюджет на 2007рік" (489-16) , яким була зупинена дія статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

В такому випадку суду слід було керуватись приписами рішення Конституційного Суду України від 3 жовтня 1997р. №4-зп (v004p710-97) у справі про набуття чинності Конституцією України (254к/96-ВР) . у пункті 3 мотивувальної частини якого суд зазначив: "Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопередметними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше". Отже, за наявності декількох законів, норми яких по різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону у часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше. Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007р. №6-рп/2007 (v0a6p710-07) ст. 29 Закону України "Про Державний бюджет на 2007рік"в частині обмеження розмірів допомоги визнана неконституційною. Суди, мотивуючи свої висновки послались на вказане рішення і визнали, до спірних правовідносин підлягає застосуванню Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) .

За змістом частини третьої статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України. Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

В даному випадку судами не враховано, що Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. (v0a6p710-07) набрало чинності після виплати, проведеної відповідачем 18 квітня. ( а.с.24).

З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку, що в даному випадку у відповідача були відсутні правові підстави для здійснення виплати за 2007 рік відповідно до Закону від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ (3551-12) , а тому відповідач, як суб’єкт владних повноважень, на час виконання зобов’язання діяв правомірно, керуючись Законом України "Про Державний бюджет на 2007р." (489-16) , який і був чинним на час виникнення спірних правовідносин.

Колегія суддів прийшла до висновку, що обставини справи встановлені повно і правильно, але судами першої та апеляційної інстанції порушені норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення помилкових рішеннь.

Керуючись статтями 220, 222, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, –

Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Калуської міської ради задовольнити.

Постанову Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 28 вересня 2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2008 року про зобов’язання Управління праці та соціального захисту населення Калуської міської ради сплатити на користь ОСОБА_5 недоотриману суму щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2007 рік у розмірі 1770,30 грн. скасувати та ухвалити нове рішення.

У позові ОСОБА_5 в частині стягнення недоотриманої одноразової щорічної грошової допомоги до 5-го травня за 2007 рік у розмірі 1770,30 грн. з Управління праці та соціального захисту населення Калуської міської ради відмовити.

В іншій частині постанову Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 28 вересня 2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2008 року залишити без змін.

постанова набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у порядку та у строки, передбачені статтями 237 - 239 Кодексу адміністративного судочинства України.