Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Сіроша М.В.

Суддів: Маринчак Н.Є., Гордійчук М.П., Леонтович К.Г., Шкляр Л.Т.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова

на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 20 вересня 2006р.

у справі №5/400-19/86А

за позовом Приватного підприємства "Фламенко"

до Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

У березні 2004 року позивач звернувся до господарського суду Львівської області з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Франківському районі м.Львова від 13.05.2005р. №23970310/9070/10/15-2.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає спірне податкове повідомлення-рішення є незаконним та таким, що підлягає визнанню недійсними, оскільки відповідно до положень податкового законодавства ним було вірно сформовано податковий кредит на підставі належно оформлених податкових накладних та відповідно до здійснених господарських операцій та при визначенні суми (перерахуванню) до бюджету виникло від’ємне значення суми ПДВ.

Постановою господарського суду Львівської області від 13 липня 2006р. позовні вимоги задоволені та в резолютивній частині змінені постановою Львівського апеляційного господарського суду від 20 вересня 2006р. викладенням пункту 2 у такій редакції: визнати нечинним податкове повідомлення-рішення від 13.05.2005р. №23970310/9070/10/15-2, яким ПП "Фламенко" знято з бюджетного відшкодування податку на додану вартість в сумі 15728,00грн. В іншій частині рішення першої інстанції залишено без змін.

Задовольняючи позовні вимоги попередні судові інстанції виходили з того, що позивачем було належним чином сформовано податковий кредит на суму 15728,00грн., що підтверджується відповідними податковим накладними та відповідачем було безпідставно зменшено суму бюджетного відшкодування на вказану суму.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою в якій поставлено питання про скасування постанови Львівського апеляційного господарського суду від 20 вересня 2006р. та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що контролюючим органом було проведено тематичну документальну перевірку з питань правильності відрахувань в бюджет податку на додану вартість Приватним підприємством "Фламенко" за листопад 2004 року, про що складено Акт б/н від 04.01.2005р.

Відповідно до вказаного акта податковим органом встановлено, що усі податкові накладні, включені до книги обліку придбання товарів (робіт, послуг), були в наявності та перевіряючими не виявлено жодних порушень правильності відображення податкових зобов’язань та податкового кредиту.

З цього ж питання контролюючим органом проведено камеральну перевірку на підставі поданої позивачем декларації з ПДВ за листопад 2004р., про що складено акт №92 від 12.05.2005р..

За висновком вказаного акта виявлено, що не підтвердженими залишаються суми, включені позивачем до податкового кредиту за податковим накладними, виписаними ПП Тіунчик Д.П. на загальну суму 15728,00грн., в т.ч. від 08.11.2004р. на суму ПДВ 7322,07грн. та від 22.11.2004р. на суму ПДВ 8406,64грн..

На підставі вказаного висновку було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення 13.05.2005р. №23970310/9070/10/15-2, яким позивачу зменшено податкове зобов’язання на суму 15728,00грн..

Матеріалами справи підтверджено, що податок на додану вартість в сумі 15728,00 грн. був нарахований та сплачений позивачем у зв’язку з придбанням підприємством товарів при здійсненні господарської діяльності.

Відповідно до 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням (спорудженням) основних фондів, що підлягають амортизації, включаються до складу податкового кредиту такого звітного періоду, незалежно від строків введення в експлуатацію основних фондів, а також від того, чи мав платник податку оподатковувані обороти протягом такого звітного періоду.

Підпунктом 7.7.4 п.7.4 цієї статті встановлено, що орган державної податкової служби має право давати розпорядження про нарахування податку в разі, коли розмір податку, зазначеного у декларації, є меншим за розмір, що випливає з

поданих розрахунків. Додаткова сума податку, нарахована згідно з цим підпунктом, підлягає внесенню до бюджету в строки, зазначені у розпорядженні органу державної податкової служби, але не пізніше 10 календарних днів з дати виписки такого розпорядження.

Відповідно до пп.7.2.6 податкова накладна видається в разі поставки товарів (робіт, послуг) покупцю на його вимогу. У будь-якому випадку видається товарний чек, інший розрахунковий або платіжний документ, що підтверджує передачу товарів (робіт, послуг) та/або прийняття платежу із зазначенням суми податку.

Згідно з п.1.8 означеного закону бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом

Пункт 7.7 ст.7 Закону встановлює, порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, та строки розрахунків з бюджетом:

- п.п.7.7.1 визначає, що суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду. Сплата податку провадиться не пізніше двадцятого числа місяця, що настає за звітним періодом;

- п.п.7.7.2 встановлює, що у строки, передбачені законом для відповідного податкового періоду, платник податку подає органу державної податкової служби за місцем свого знаходження податкову декларацію незалежно від того, чи виникло у цьому періоді податкове зобов'язання чи ні;

- п.п 7.7.3 встановлено, що у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації. Підставою для отримання відшкодування є дані тільки

податкової декларації за звітний період. За бажанням платника податку сума бюджетного відшкодування може бути повністю або частково зарахована в рахунок платежів з цього податку. Таке рішення платника податку відображається в податковій декларації.

Приймаючи до уваги, що Закон України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) підставою для отримання відшкодування визначав дані тільки податкової декларації за звітний період і питання від’ємного значення суми ПДВ поширювалося тільки на окремо взятого платника податків, висновки податкового органу є неправомірними. Якщо контрагент не виконав свого зобов’язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, тобто не є підставою для позбавлення іншого платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Отже, суди першої та апеляційної інстанцій, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права, постановили обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, - 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова – залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13 липня 2006 р. – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.