Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

Сергейчука О.А.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Харкова

на постанову Господарського суду Харківської області від 05.02.2007 р.

та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 24.04.2007 р.

у справі № АС-42/380-06

за позовом Прокурора Жовтневого району м. Харкова в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова

до 1. Відкритого акціонерного товариства "Харківський дослідно – експериментальний завод металоконструкцій та виробів";

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Промекспорт"

про визнання угоди недійсною, -

Постановою Господарського суду Харківської області від 05.02.2007 р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 24.04.2007р., у позові відмовлено.

ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення. Посилається на порушення судами норм матеріального і процесуального права, а саме: приписів ЦК УРСР (1540-06) та ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення судів попередніх інстанцій, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, прокурором Жовтневого району в інтересах держави в особі ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова заявлено позов про визнання укладеного між ВАТ "Харківський дослідно-експериментального заводу металоконструкцій та виробів" та ТОВ "Проомекспорт" договору купівлі-продажу № ХОЕЗ_ПЕ/10-ТР від 25.10.2001р. недійсним на підставі ст. 48 Цивільного кодексу УРСР, як такого, що не відповідає вимогам закону.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, на які посилається податкова інспекція у касаційній скарзі, та вважає, що судами правильно вирішено спір на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.

Позиція судів попередніх інстанцій щодо необхідності відмови прокуророві у позові про визнання спірної угоди недійсною на підставі ст. 48 Цивільного Кодексу УРСР, заявленого в інтересах держави в особі податкової інспекції, є такою, що ґрунтується на приписах ст. 19 Конституції України, згідно із якими органи державної влади, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Пунктом 2 статті 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 60 Кодексу адміністративного судочинства України прокурор здійснює в суді представництво інтересів держави в порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами.

Статтею 48 ЦК УРСР передбачені наслідки визнання угоди недійсною у вигляді повернення однією із сторін угоди другій всього одержаного, а у разі неможливості повернення одержаного в натурі – відшкодування його вартості у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.

Отже, укладення угоди, яка не відповідає вимогам закону і яка могла бути визнана недійсною у відповідності до вимог ст. 48 ЦК УРСР, не порушує інтересів держави.

Пункт11 ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 р. № 509-ХІІ надає право державним податковим органам подавати до судів і господарських судів позови до підприємств, установ та організацій про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а такі наслідки ст. 48 Цивільного Кодексу УРСР не передбачає.

Таким чином, у прокурора були відсутні підстави для пред’явлення позову в інтересах держави в особі податкової інспекції про визнання угоди недійсною на підставі ст. 48 ЦК УРСР, оскільки остання вказана норма закону не передбачає наслідків стягнення коштів на користь держави, а п. 11 ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 р. № 509-ХІІ не надавала повноважень податковій інспекції на звернення з таким позовом.

З огляду на викладене, підстав для задоволення касаційної скарги та скасування законних і обґрунтованих судових рішень не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, - 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Харкова залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Харківської області від 05.02.2007 р. та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 24.04.2007 р. – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.