Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Сергейчука О.А.

Суддів Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

Степашка О.І.

секретар судового засідання Меньшикова О.Я.

за участю представників:

позивача: не викликались;

відповідача: не викликались

розглянувши в порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Білгород-Дністровської об’єднаної державної податкової інспекції

на постанову Господарського суду Одеської області від 07.12.2005р.

та ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 07.02.2006р.

у справі №23/291-05-9081А

за позовом Дочірнього підприємства "Фірма "Вольдемар"

до Білгород-Дністровської об’єднаної державної податкової інспекції

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення

Дочірнє підприємство "Фірма "Вольдемар" (далі по тексту – позивач, ДП "Фірма "Вольдемар") звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Білгород-Дністровської об’єднаної державної податкової інспекції (далі по тексту – відповідач, Білгород-Дністровська ОДПІ) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 31.05.2005р. №0001122301/0.

Постановою Господарського суду Одеської області від 07.12.2005р. у справі №23/291-05-9081А (суддя Владимиренко С.В.), яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 07.02.2006р. (головуючий суддя – Величко Т.А., судді Бойко Л.І., Жукова А.М.), позовні вимоги задоволено; визнано нечинним податкове повідомлення-рішення від 31.05.2005р. №0001122301/0.

Білгород-Дністровська ОДПІ, не погоджуючись з постановою Господарського суду Одеської області від 07.12.2005р. та ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 07.02.2006р. у справі №23/291-05-9081А, звернулась з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга Білгород-Дністровської ОДПІ не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 31.05.005р. Білгород-Дністровською ОДПІ прийнято податкове-повідомлення рішення №0001122301/0, яким позивачу визначено сумою податкового зобов’язання штрафні (фінансові) санкції у розмірі 18108,26 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем на підставі акту "Про результати перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ДП фірми "Вєста" фірма "Вольдемар" за період з 01.04.2002р. по 01.01.2005р." від 03.05.2005р. №1140/2311-21007070 (далі по тексту - Акт перевірки).

Відповідно до висновків Акту перевірки позивачем в порушення вимог п.п. 5.7.2 п. 5.7 ст. 5 Порядку ведення касових операцій в національній валюті України, затвердженого Постановою Національного банку України від 19.02.2001р. №72 (z0237-01) , витрачено готівку з виручки від реалізації на виплати, що пов’язані з оплатою праці в розмірі 18108,26 грн. при наявності податкової заборгованості.

Податкове повідомлення-рішення від 31.05.005р. №0001122301/0 оскаржено позивачем в порядку апеляційного узгодження.

Рішенням від 21.06.2005р. №9567/23 про результати розгляду скарги Білгород-Дністровською ОДПІ податкове повідомлення-рішення від 31.05.005р. №0001122301/0 скасовано в частині 823,99 грн., а в решті залишено без змін, а 24.06.2005р. прийняте податкове повідомлення-рішення №0001122301/1, яким позивачу на підставі ст. 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12.06.1995р. №436/95 визначено сумою податкового зобов’язання штрафні (фінансові) санкції у розмірі 17284,27 грн.

На підставі скарги позивача від 22.07.2005р. Державною податковою адміністрацією в Одеській області скасовано рішення Білгород-Дністровської ОДПІ від 21.06.2005р. №9567/23 та залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 31.05.005р. №0001122301/0.

Суди попередніх інстанцій виходили з того, що наявність у позивача пені у розмірі 973,53 грн. по платежу "Штрафні санкції за порушення норм обігу готівки" не є податковим боргом, а фінансові (штрафні) санкції, застосовані відповідачем на підставі ст. 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12.06.1995р. №436/95 не є податковим зобов’язанням.

Вищий адміністративний суд України погоджується з думкою судів попередніх інстанцій про те, що визначення податковим органом у податковому повідомленні - рішенні суми застосованих штрафних санкцій за порушення норм обігу готівки саме сумою податкового зобов’язання позивачу не відповідає положенням преамбули п. 1.2 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та ст. ст. 14, 15 Закону України "Про систему оподаткування", аналіз яких дає підстави для висновку, що податкове зобов’язання стосується сфери сплати встановлених законами України податків, зборів (обов’язкових платежів).

Положеннями п. 1.3 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (тут і далі по тексту нормативно-правові акти в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) податковий борг (недоїмку) визначено як податкове зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов’язання.

Згідно п.п. 5.7.2 п. 5.7 ст. 5 Порядку ведення касових операцій в національній валюті України, затвердженого Постановою Національного банку України від 19.02.2001р. №72 (z0237-01) підприємству, яке має податковий борг, забороняється витрачати готівку з виручки, одержану від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) та позареалізаційних надходжень на виплати, пов’язані з оплатою праці, за винятком виплат через екстрені (невідкладні) обставини, що можуть здійснюватись з виручки.

Відповідно до Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" установлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб’єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу: за витрачання готівки з виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) та інших касових надходжень (крім коштів, отриманих із кас установ банків) на виплати, що пов’язані з оплатою праці (за винятком екстрених (невідкладних) обставин - соціальних виплат громадянам на поховання, допомоги при народженні дитини, одиноким та багатодітним матерям, на лікування в разі хвороби, компенсацій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи), за наявності податкової заборгованості - в розмірі здійснених виплат. Таким чином, необхідною умовою для застосування зазначених штрафних санкцій є наявність податкової заборгованості.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій на підставі ст. 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки".

Згідно ч. 1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з’ясовано обставини справи та дано їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування постанови Господарського суду Одеської області від 07.12.2005р. та ухвали Одеського апеляційного господарського суду від 07.02.2006р. у справі №23/291-05-9081А не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд –

Касаційну скаргу Білгород-Дністровської об’єднаної державної податкової інспекції на постанову Господарського суду Одеської області від 07.12.2005р. та ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 07.02.2006р. у справі №23/29 1-05-9081А залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Одеської області від 07.12.2005р. та ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 07.02.2006р. у справі №23/291-05-9081А залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.