К-17176/08-С Про визнання дій протиправними та зобов’язання зробити виплату щорічних допомог та компенсацій - 26.11.2009 Прийняття

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_6 до Управління праці та соціального захисту населення Ровеньківської міської ради про визнання дій протиправними та зобов’язання зробити виплату щорічних допомог та компенсацій,-

Постановою Ровенського міського суду Луганської області від 20 червня 2008 року позов задоволено частково. Визнано дії відповідача з відмови у проведенні виплати заборгованості з щорічної грошової допомоги на оздоровлення та щорічної одноразової грошової допомоги до Дня Перемови ОСОБА_6, незаконними. Зобов’язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу в рахунок відшкодування недоплат за період з 2005 по 2007 роки: щорічної разової грошової допомоги до дня Перемоги, як інваліду війни в розмірі 6867 грн. 42 коп.; щорічної допомоги на оздоровлення як інваліду 3 групи внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС в розмірі 4086 грн. 50 коп.; щомісячних виплат на дитину –інваліда розмірі 13053 грн.20 коп.; щорічної допомоги на оздоровлення ОСОБА_7, як інваліду дитинства внаслідок аварії на ЧАЕС –в розмірі 3938 грн.;, а всього 27 945 грн. 12 коп. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2008 року апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Ровеньківської міської ради задоволено частково. Позов ОСОБА_6 задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача за рахунок коштів Державного бюджету України суму недоотриманої допомоги на оздоровлення за 2005 та 2007 роки у розмірі 5404,50 грн., допомоги до 5 травня за 2007 рік у розмірі 2570,42 гривень, щомісячних виплат на дитину –інваліда в розмірі 8380 гривень, а загалом 16354,92 гривень. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з судовими рішеннями у справі, Управління праці та соціального захисту населення Ровеньківської міської ради звернулось з касаційною скаргою, у якій просить рішення суду першої та апеляційної інстанцій скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції ОСОБА_6 звернувся з касаційною скаргою, у якій просить рішення суду апеляційної інстанцій скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга Управління праці та соціального захисту населення Ровеньківської міської ради підлягає частковому задоволенню, а касаційна скарга ОСОБА_6 задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено та з цим погоджуються сторони, що позивач є інвалідом війни ІІІ групи.

Згідно із статтею 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", інвалідам ІІІ групи виплачується щорічна допомога на оздоровлення в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат за місцем їх проживання органами соціального захисту населення. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що позивач являється інвалідом III групи та має дитину-інваліда і як учасник ліквідації та постраждалий при виконанні робіт по ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС користується правами та пільгами, передбаченими вищевказаним Законом. В 2005 році УПСЗН виплатило позивачу допомогу на оздоровлення в розмірі 21 грн. 50 коп., на дитину –90 грн., в 2006 та 2007 роках –в розмірах по 90 грн. і на позивача, і на дитину, тобто в розмірах, менших за встановлені ст.. 48 Закону № 796. Таким чином позивач недоотримав за вказаний період часу допомогу на оздоровлення на себе у розмірі: за 2005 рік –(262 х 4 –21,50 грн.) =1026,50 грн. та за 2007 рік –(460 х 4 –90 грн.) = 1750 грн., що складає 2776,50 грн. на дитину –за 2005 рік –(262 х 4 –90 грн.) = 958 грн. та за 2007 рік –(440 х 4 –90 грн.) = 1670 грн., що складає 2628 гривень. Всього на оздоровлення підлягає ягнінню 5404,50 грн.

Згідно ст. 67 Закону України "Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", конкретні розміри всіх видів доплат, пенсій і компенсацій підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.

Встановлений Постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26 липня 1996 року "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (836-96-п) , розмір щорічної допомоги на оздоровлення до липня 2005 року не збільшувався, в той час як Законом України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" (2285-15) розмір мінімальної заробітної плати збільшувався неодноразово. Визначені наведеною Постановою та Постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12 липня 2005 року "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (562-2005-п) розміри щорічних грошових виплат на оздоровлення значно нижчі за відповідні, передбачені ст.48 Закону України "Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", кратні розміри мінімальної заробітної плати, і тому виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами, до спірних правовідносин суд застосував нормативний акт вищою юридичної сили –Закон України "Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"від 28 лютого 1991 року № 796-Х11 (796-12) .

Суд апеляційної інстанції при розгляді справи також встановив, що позивач має доньку ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка має статус дитини, яка постраждала від Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням серії Д НОМЕР_1.

Згідно ч.8 ст.30 Закону України "Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"він має право на щомісячні виплати грошової компенсації у розмірі 100 відсотків мінімальної заробітної плати на дитину.

Фактично Управління праці та соціального захисту населення нарахування та виплату позивачу компенсації здійснювались із розрахунку 6 гривень 40 копійок на місяць, а з квітня 2007 року –32 гривні за дитину.

Задовольняючи позов в частині виплат одноразової грошової допомоги до 5 травня суди попередніх інстанцій виходили з того, що для врегулювання спірних правовідносин у цій справі пріоритетними є норми Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) .

Відповідно до ч.5 ст. 13 Закону від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ передбачено, що інваліди війни 3 групи мають право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 7 мінімальних пенсій за віком.

Однак Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) інваліди війни, до яких відноситься позивач, в 2007 році передбачена виплата щорічної разової допомоги у розмірі 300 грн.

Посилання суду апеляційної інстанції на Рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року (v0a6p710-07) у справі №1-29/2007, якими визнано такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційними), деякі положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) , у тому числі і положення пунктів, якими зупинено на 2007 роки дію частину 5 статей 12, 13, 14 та 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"в частині визначення розміру виплати щорічної разової грошової допомоги колегія суддів вважає помилковим, оскільки ці рішення було прийнято після закінчення строку проведення цієї допомоги. Тобто, на момент виплати щорічної допомоги (до 5 травня) відповідач діяв відповідно до діючого законодавства.

Таким чином у відповідача відсутні правові підстави для здійснення такої виплати за 2007 рік відповідно до Закону від 22 жовтня 1993 року №3551-ХІІ (3551-12) .

Отже, для вирішення цього спору судам попередніх інстанцій необхідно було визначитись, який з цих законів є пріоритетним та підлягав застосуванню у виниклих правовідносинах.

Згідно зі статтею 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні. Конституція України (254к/96-ВР) не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп (v004p710-97) у справі про набуття чинності Конституцією України (254к/96-ВР) зазначив: "Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше".

За змістом частини третьої статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов’язковими до виконання на території України.

Отже, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.

Відповідно до ст. 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

З огляду на викладене рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, оскільки висновок судів про зобов’язання зробити виплату одноразової грошової допомоги до 5 травня за 2007рік є таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства України.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Ровеньківської міської ради скаргу задовольнити частково.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2008 року щодо задоволення вимог про виплату заборгованості щорічної разової допомоги до Дня Перемоги за 2007 рік скасувати та в цій частині прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.