Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого: судді Сіроша М.В.

суддів: Бим М.Є., Гордійчук М.П., Леонтович К.Г., Шкляр Л.Т.

при секретарі: Топчій В.В.

за участю представників:

Генеральної прокуратури України – Атаєвої Д.К.

ТОВ "ТММ-Будкомплект" - Милованова О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Київського апеляційного господарського суду від 23 січня 2007 року у справі №34/1-А за позовом Прокурора Святошинського району м. Києва в інтересах держави в особі Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю "ТММ-Будкомплект" про стягнення штрафних санкцій, -

У серпні 2006 року Прокурор Святошинського району м. Києва звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до ТОВ "ТММ-Будкомплект" про стягнення штрафних санкцій у сумі 5439грн. за нестворені місця для працевлаштування інвалідів в 2004 році.

Постановою Господарського суду м. Києва від 09 жовтня 2006 року позов задоволено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23 січня 2007 року постанова суду першої інстанції скасована та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову з підстав пропуску строку звернення до суду з вказаним позовом.

В касаційній скарзі Київське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права та залишити в силі постанову суду першої інстанції, як законну та обґрунтовану.

В запереченнях на касаційну скаргу ТОВ "ТММ-Будкомплект" просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду, як законну та обґрунтовану, без змін.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судом встановлено, що за даними звіту відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за формою № 10-ПІ (а.с.14) середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу становить 111 осіб, фонд оплати праці штатних працівників – 603,7 тис. грн., фактично на підприємстві відповідача працевлаштовано у 2004 році 3 інваліда. За розрахунком позивача відповідач повинен був працевлаштувати у 2004 році 4-х інвалідів та підприємство відповідача мало перерахувати штрафні санкції за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів за 2004 рік у сумі 5439грн.

Відповідно до ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в України" (в редакції Закону, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) підприємства (об'єднання), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж встановлено нормативом, передбаченим ч. 1 ст. 19 Закону, щороку сплачують відповідним відділенням фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємства за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Частина 1 ст. 19 Закону встановлює норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 15 до 25 чоловік - у кількості одного робоче якщо інше не передбачено законом.

Пунктом 14 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою КМУ від 03.05.1995р. №314 "Про організацію робочих місць, та працевлаштування інвалідів" (314-95-п) (яке було чинним на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що підприємства у межах доведеного нормативу за власні кошти створюють робочі місця для працевлаштування інвалідів: щорічно до 1 лютого року, що настає за звітнім, подають відділенням Фонду соціального захисту інвалідів відомості про середню річну заробітну плату на підприємстві, середньо облікову чисельність штатних працівників облікового складу та про кількість працюючих інвалідів; інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.

Пункт 4 Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділення Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001р. № 1767 (1767-2001-п) (який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин), передбачає, що штрафні санкції сплачуються підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня року, що настає за звітним.

Згідно п.11 Порядку контроль за своєчасним і повним надходженням штрафних санкцій від підприємств, які не забезпечують нормативу робочих місць, здійснюють відділення Фонду відповідно до законодавства. У разі несплати штрафних санкцій в установлений термін відділення Фонду вживають заходів щодо їх стягнення у судовому порядку.

Відповідно до ст. 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Штрафні санкції, заявлені позивачем до стягнення, є саме адміністративно-господарськими санкціями.

Згідно ст. 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Дійсно, шестимісячний строк застосування штрафних санкцій відраховується з дня, коли роботодавець надав до відділення Фонду звіт форми № 10-ПІ про зайнятість та працевлаштування інвалідів, тобто з дн,я коли відділення Фонду довідалося про порушення законодавства про соціальну захищеність інвалідів.

Однак, невиконання роботодавцем нормативу по працевлаштуванню інвалідів не порушує прав відділень Фонду.

З аналізу вимог Закону вбачається, що штрафні санкції є альтернативним зобов’язанням роботодавця, який повинен або дотримати норматив робочих місць для інвалідів, або сплатити штрафні санкції. Тому право позивача порушується у випадку несплати йому у строк до 15 квітня адміністративно-господарських санкцій, оскільки факт невиконання нормативу не означає, що останні не будуть сплачені.

Відповідач за даним позовом повинен був сплатити штрафні санкції не пізніше 15.04.2005р., але самостійно не сплатив. Тому, в даному випадку датою виявлення порушення слід вважати 16.04.2005р.

Тобто, рік з дня виявлення порушення до дня звернення до суду сплинув 16.04.2006р., а позивач звернувся до суду з позовом лише 16.08.2006р.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що позивачем пропущено строк звернення до суду з даним позовом, а тому підставно відмовив в задоволення позовних вимог.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом апеляційної інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини.

Згідно ч.1 ст. 224 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 220, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 23 січня 2007 року – без змін.Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.