Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - Смоковича М.І.,

суддів: Весельської Т.Ф., Горбатюка С.А., Сороки М.О., Штульмана І.В.,

розглянувши у письмовому провадженні в касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Хортицької районної адміністрації Запорізької міської ради, за участі третьої особи Головного управління праці та соціального захисту населення Запорізької обласної державної адміністрації про стягнення щорічної грошової допомоги учаснику бойових дій, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Запорізької області від 16 січня 2007 року,

У листопаді 2006 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Хортицької районної адміністрації Запорізької міської ради про стягнення разової грошової допомоги учаснику бойових дій за 2006 рік.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що вона є інвалідом війни 3 групи і відповідно до статті 13 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі - Закон від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ (3551-12) ) щорічно до 5 травня має право на отримання разової грошової допомоги у розмірі 7 мінімальних пенсій за віком.

Вважаючи, що відповідач при нарахуванні та виплаті допомоги повинен керуватись лише Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) , позивачка просила стягнути з відповідача невиплачену грошову допомогу за 2006 рік у розмірі 2 143,00 гривень.

Постановою Хортицького районного суду міста Запоріжжя від 17 листопада 2006 року позовні вимоги задоволено частково.

Постановою Апеляційного суду Запорізької області від 16 січня 2007 року постанову Хортицького районного суду міста Запоріжжя від 17 листопада 2006 року скасовано, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції.

У запереченнях на касаційну скаргу відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення апеляційного суду без змін.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо невиплаченої грошової допомоги, судом апеляційної інстанції вірно встановлено, що у відповідача відсутні правові підстави для здійснення такої виплати за 2006 рік відповідно до Закону від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ (3551-12) з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 13 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" інваліди війни 3 групи мають право на щорічну одноразову допомогу до 5 травня в розмірі 7 мінімальних пенсій за віком.

Однак, статтею 30 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" встановлено, що у 2006 році виплата щорічної разової допомоги відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) інвалідам війни 3 групи здійснюється у розмірі 270 гривень.

Для вирішення спору по даній справі судам попередніх інстанцій необхідно було визначитись, який з цих законів є пріоритетним та підлягав застосуванню у виниклих правовідносинах.

Згідно зі статтею 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні. Конституція України (254к/96-ВР) не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України (254к/96-ВР) зазначив: "Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше".

За змістом частини третьої статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.

Отже, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.

Виходячи з наведених положень Конституції України (254к/96-ВР) та рішення Конституційного Суду України, а також враховуючи, що Законом України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" (3235-15) фактично змінено положення Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) , який діяв у часі раніше, пріоритетними в даному випадку є положення статей Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" (3235-15) .

Крім цього, відповідно до пункту 18 статті 77 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" зупинено на 2006 рік дію статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги інвалідам війни, тому суд не може застосувати до спірних правовідносин норму, яка не діє.

З огляду на викладене правильними є висновки суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки позивачу було виплачено 270 гривень, як і передбачено законом який діяв на час призначення і виплати вищезазначеної разової допомоги.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та обставин справи.

Висновок суду апеляційної інстанції відповідає нормам матеріального та процесуального права, підстави для його скасування чи зміни відсутні.

Керуючись статтями 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Апеляційного суду Запорізької області від 16 січня 2007 року в цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена за винятковими обставинами до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.