Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Брайка А.І., Костенка М.І., Усенко Є.А., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому розгляді касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Львова

на постанову господарського суду Львівської області від 27 грудня 2006 року

та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 25 квітня 2007 року

у справі № 5/2985-25/372-А

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Алеко"

до 1. Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Львова,

2. Відділення Державного казначейства у Шевченківському районі міста Львова

про визнання нечинним податкового повідомлення –рішення та стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, -

ТОВ "Алеко"звернулось до суду з позовом до ДПІ у Шевченківському районі м. Львова про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0004461630/0/ від 16 серпня 2006 року та стягнення з Державного бюджету України 26 764, 00 грн. бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2006 року.

Постановою господарського суду Львівської області від 27 грудня 2006 року позов задоволено повністю.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2007 року постанову господарського суду Львівської області від 27 грудня 2006 року залишено без змін.

В касаційній скарзі до ДПІ у Шевченківському районі м. Львова, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову господарського суду Львівської області від 27 грудня 2006 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2007 року, ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ТОВ "Алеко"разом з податковою декларацією з податку на додану вартість за червень 2006 подало до податкового органу було подано розрахунок суми бюджетного відшкодування із показником суми бюджетного відшкодування у розмірі 26 764,00 грн. та заяву про повернення на його рахунок у банку вказаної суми бюджетного відшкодування.

ДПІ у Шевченківському районі м. Львова провела документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ "Алеко"за червень 2006 року, за результатами якої було складено акт № 4/139/15-212 від 15 серпня 2006 року.

В акті перевірки було встановлено, що ТОВ "Алеко"відповідно до підпункту 7.7.11 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"не має право на отримання бюджетного відшкодування, оскільки воно було зареєстровано менше ніж за 12 календарних місяців до червня 2006 року, а тому ТОВ "Алеко"були неправомірно задекларовано суму бюджетного відшкодування за червень 2006 року в розмірі 26 764, 00 грн.

16 серпня 2006 року ДПІ у Шевченківському районі м. Львова на підставі вказаного акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0004461630/0/, яким ТОВ "Алеко"відмовила у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2006 року в розмірі 26 764, 00 грн.

Рішення судів попередніх інстанцій головним мотивовані тим, що виключення, передбачене підпунктом 7.7.11 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", не поширюється на позивача, оскільки сума податкового кредиту, яка була в подальшому заявлена до бюджетного відшкодування, виникла внаслідок придбання основних фондів.

Колегія суддів погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Абзацом другим підпункту "а"підпункту 7.7.11 пункту 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"(в редакції, яка діяла на момент заявлення позивачем суми податку на додану вартість до бюджетного відшкодування за червень 2006 року) встановлено, що не має права на отримання бюджетного відшкодування особа, яка була зареєстрована як платник цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування, та/або мала обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів). Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України"від 03 червня 2008 року № 309-VІ (309-17) , який набрав чинності з 04 червня 2008 року, абзац другий підпункту "а"підпункту 7.7.11 був викладений в новій редакції, відповідно до якої не має права на отримання бюджетного відшкодування особа, яка була зареєстрована як платник цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів за рішенням Кабінету Міністрів України); мала обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

Порівняльний аналіз норм вказаного підпункту в двох викладених редакціях та їх буквальне тлумачення не дають підстав для однозначного висновку про те, чи поширювався пільговий режим (з точки зору тривалості реєстрації платником податку на додану вартість) на отримання бюджетного відшкодування на випадки придбання або спорудження (будівництва) основних фондів до 04 червня 2008 року.

Відповідно до підпункту 4.4.1 п. 4.4 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов’язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Ця норма має загальне значення і повинна застосовуватися при апеляційному узгодженні податкового зобов’язання як в процедурі адміністративного, так і судового оскарження.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що позивачем внаслідок придбання нежитлових приміщень було сплачено 27 745, 00 грн. податку на додану вартість в травні 2006 року та віднесено цю суму податку на додану вартість до податкового кредиту за травень 2006 року.

Отже, позивачем було сформовано податковий кредит внаслідок придбання основних фондів, а тому право на отримання бюджетного відшкодування позивача не залежало від дати реєстрації його платником податку.

Правильність формування позивачем податкового кредиту в травні 2006 року відповідачем не оспорюється.

В червні 2006 року ця сума фактично сплаченого податку на додану вартість була заявлена до бюджетного відшкодування.

З огляду на викладене слід визнати правильними висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову.

Доводи касаційної скарги вищевикладеного не спростовують.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ у Шевченківському районі м. Львова підлягає залишенню без задоволення, а постанова господарського суду Львівської області від 27 грудня 2006 року та ухвала Львівського апеляційного господарського суду від 25 квітня 2007 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 2201, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія –

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Львова залишити без задоволення, а постанову господарського суду Львівської області від 27 грудня 2006 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 25 квітня 2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.