Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Брайка А.І., Голубєвої Г.К., Костенка М.І., Степашка О.І.

при секретарі: Каліушко Ф.А.

за участю представників сторін:

позивача Янків І.М.

відповідача Гнідця Б.Б.

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Золочівському районі Львівської області

на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10 квітня 2006 року

у справі № 5/1899-2/291

за позовом Закритого акціонерного товариства "Золочівцукор"

до Державної податкової інспекції у Золочівському районі Львівської області

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

У серпні 2005р. позивач звернувся до господарського суду Львівської області з позовом у якому поставлено питання про визнання недійсним податкового повідомлення-рішеня ДПІ у Золочівському районі Львівської області №0000172350/3 від 02.08.2005р..

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що висновок податкового органу щодо неправомірності віднесення підприємством до податкового кредиту суми ПДВ, сплачену в результаті здійснення операцій по договору купівлі-продажу із застосування векселів є необгрунтованим та таким, що не відповідає нормам закону, оскільки у випадку, що є предметом спору між ЗАТ "Золочівцукор" та ЗАТ "Західноукраїнський торгово-промисловий дім" було укладено договір міни та здійснено товарообмінну (бартерну) операцію з обміном права боргової вимоги (нематеріального активу) на основні засоби, а тому дана операція повинна оподатковуватись податком на додану вартість на загальних підставах.

Постановою господарського суду Львівської області від 28 грудня 2005р. у задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не подано суду доказів в спростування зафіксованого актом перевірки порушення, а тому висновок контролюючого органу про безпідставність включення позивачем у травні 2004р. до податкового кредиту ПДВ на суму 667,00грн., що не підтверджено первинними бухгалтерськими документами та про безпідставність включення до податкового кредиту у серпні 2004р. ПДВ в розмірі 640000,00грн. по векселях, термін сплати яких минув є обгрунтованим, а тому підстави для визнання недійсним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відсутні.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 10 квітня 2006р. було частково скасовано рішення суду першої інстанції. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Золочівському районі Львівської області №0000172350/3 від 02.08.2005р. в частині визначення позивачу податкового зобов’язання з ПДВ в розмірі 960000,00грн. в т.ч. основний платіж – 640000,00грн. та штрафні санкції – 320000,00грн..

Задовольняючи позов по суті заявлених вимог щодо необгрунтованості визначення податковим органом зобов’язання стосовно недоплати позивачем податку на додану вартість в серпні 2004р. в сумі 640000,00грн. судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку, що господарська операція з передачі векселя емітованого третьою особою в рахунок погашення заборгованості за матеріальні цінності вважається товарообмінною (бартерною) операцією і простий вексель в ній виступає як товар. Твердження податкового орагану про неможливість використання придбаного позивачем вказаного векселя у подальшій його господарській діяльності у зв’язку із тим, що вексель підлягав оплаті 05.08.2004р. є помилковим, оскільки у відповідності до ст.70 Уніфікованого закону "Про переказні векселі та прості векселі" ( Закон України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі" від 06.07.99р. (826-14) ), норми якого кореспондуються із нормою ст. 257 ЦК України – вимоги до акцептанта, які випливають з переказного векселя, погашаються із закінченням трьох років, які обчислюються від дати настання платежу.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанцій до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою звернувся відповідач, який, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права ставить питання про скасування постанови Львівського апеляційного господарського суду від 10 квітня 2006р. та закриття провадження у справі.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга відповідача не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що контролюючим органом було проведено комплексну документальну перевірку ТОВ "Золочівцукор" з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період жовтень-грудень 2003р., січень-вересень 2004р., про що складено акт №13/23-31489966 від 16.02.2005р..

Висновками зазначеного акта перевірки, зокрема, встановлено порушення підприємством п.п.7.4.4 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме, заниження та недоплата суми ПДВ за серпень 2004р. в розмірі 640000,00грн. (в результаті здійснення операції купівлі-продажу із застосуванням векселів) та включення до податкового кредиту з ПДВ у травні 2004р. в розмірі 667,00грн., що не підтверджено первинними бухгалтерськими документами.

На підставі зазначених висновків податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0000172350/0 від 18.02.2005р., яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з ПДВ в розмірі 961000,50грн., в т.ч. 640667,00грн. основного платежу та 320333,50грн. штрафних (фінансових) санкцій.

В порядку процедури адміністративного узгодження податковим органом прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким сума зобов’язання залишилась незмінною та встановлено новий граничний термін його сплати.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 30.12.2003р. між позивачем (продавець) та ЗАТ "Західний торгово-промисловий дім" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу основних засобів на загальну суму 3841741,55грн., в т.ч. ПДВ – 640290,00грн.. У березні 2004р. даний договір було доповнено додатком №2 від 31.03.2004р., згідно якого змінено форму розрахунків між продавцем та покупцем. За умовами даного додатку №2 розділ І основного договору доповнено пунктом 1.4 із змісту якого вбачається, що покупець в оплату зобов’язується передати продавцю простий вексель №7733361403561 номінальною вартістю 4287801,46грн., емітент – "Дубноцукорагро", дата складання векселя – 05.02.2004р., дата його погашення – 05.08.2004р..

Оскільки суд першої інстанції, вирішуючи спір допустив неправильне застосування норм матеріального права, судова колегія апеляційної інстанції скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення на суму податкового зобов’язання з ПДВ в розмірі 960000,00грн. яке стосується операції із продажу основних засобів із використанням в якості оплати простого векселя, обґрунтовано встановила, що з огляду на ст.70 Закону України "Про переказні векселі та прості векселі" твердження щодо сумнівності використання позивачем у подальшій господарській діяльності простого векселя №7733361403561 у зв’язку з закінченням терміну його погашення є неправомірним.

Податкова накладна №6 від 01.03.2004р. оформлена у відповідності до вимог п.п.7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

В книзі обліку придбання товарів (робіт, послуг) ЗАТ "Золочівцукор" під номером 848 від 31.03.2004р. міститься запис про внесення до вказаної книги даних податкової накладної №6, виписаної ЗАТ "Західний торгово-промисловий дім" (ІПН продавця – 326654926554), по придбанню товарів з правом включення до податкового кредиту в сумі 3200000,00грн., ПДВ за ставкою 20% до бази оподаткування – 640000,00грн..

Щодо безпідставного включення ЗАТ "Золочівцукор" у травні 2004р. до податкового кредиту суму ПДВ за податковими накладними, одержавними від ТОВ "Технобудпроект", судом апеляційної інстанції встановлено, що оскільки надані послуги від ТОВ "Технобудпроект" не включено позивачем до валових витрат у ІІ кварталі 2004р., то відповідно до п.п.7.4.4 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податки сплачені у зв’язку з таким придбанням відшкодовуються за рахунок відповідних джерел і до складу податкового кредиту не включаються.

Доводи касаційної скарги не спростовують даних висновків суду.

Отже, судом апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Золочівському районі Львівської області – залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10 квітня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.