Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Бившевої Л.I., Костенка М.I., Маринчак Н.Є., Шипуліної Т.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Бучацької міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області

на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 21.02.2007р.

у справі № 12/244-3380 господарського суду Тернопільської області

за позовом приватного підприємства фірми "Либідь"

до Бучацької міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Тернопільської області від 03.11.2006р. в задоволенні позову про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Бучацької МДПI від 21.08.2006р. № 67/0004031500/0 про зменшення в картці особового рахунку приватного підприємства фірми "Либідь" бюджетного відшкодування податку на додану вартість, задекларованого в податковій декларації за червень 2006 року, на суму 4463,00 грн. та зобов'язання Бучацької МДПI надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету, відмовлено з посиланням на підпункт 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , встановлений факт сплати позивачем заявленої до бюджетного відшкодування за червень 2006 року суми податку 4463,00 грн. в квітні 2006 року та на передчасність заявлення позовної вимоги про зобов'язання відповідача надати висновок про бюджетне відшкодування спірної суми.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 21.02.2007р. постанову господарського суду Тернопільської області від 03.11.2006р. частково скасовано, позов задоволено частково: визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Бучацької МДПI від 21.08.2006р. № 67/0004031500/0; в іншій частині позовних вимог постанову господарського суду Тернопільської області від 03.11.2006р. залишено без змін.

В частині, в якій постанову суду першої інстанції скасовано, постанова апеляційного суду вмотивована висновком суду про те, що умовою бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість згідно підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) є насамперед фактична сплата отримувачем товарів /послуг/ цієї суми податку постачальникам таких товарів /послуг/, оскільки таке відповідає суті бюджетного відшкодування, розкритій в пункті 1.8 статті 1 вказаного Закону. Безвідносність надання бюджетного відшкодування до податкового періоду, в якому сталася фактична сплата податку постачальникам товарів /послуг/, апеляційним судом, крім посилання на пункт 1.8 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , обгрунтована також правом платника податку на виправлення помилки, в тому числі щодо податкового періоду декларування права на податковий кредит, в складі податкової декларації за наступний звітний податковий період, передбаченим пунктом 5.1 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) .

Вирішуючи спір в частині позовної вимоги про зобов'язання Бучацької МДПI надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету, суд апеляційної інстанції виходив з тих же підстав, що й господарський суд першої інстанції.

В касаційній скарзі Бучацька МДПI просить скасувати постанову апеляційного суду, вважаючи її винесеною з порушенням норм матеріального права, та залишити в силі постанову суду першої інстанції як таку, що відповідає правильному застосуванню підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) .

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач в податковій декларації з податку на додану вартість за червень 2006 року, поданої до податкової інспекції 20.07.2006р., задекларував від'ємне значення податку попереднього податкового періоду 4463,00 грн. як таке, що підлягає бюджетному відшкодуванню цього податкового періоду. При цьому позивач виходив з вимог підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) в редакції, що діяла після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) " від 03.06.2005 р. № 2642-IУ, щодо перенесення від'ємного значення податку за попередній податковий період /травень 2006 року/ до складу податкового кредиту звітного податкового періоду /червень 2006 року/ та заявлення до бюджетного відшкодування за звітний податковий період /червень 2006 року / такої суми податку, яка була фактично сплачена заявником постачальникам товарів /послуг/ у попередніх податкових періодах /квітень, травень 2006 року/.

Як встановлено, фактична сплата ПП "Либідь" 4463,00 грн. податку в ціні товарів на користь постачальників цих товарів ТОВ "Агрокомплекс", ПП "Харистрон", ПП "IВМАР-ХХI" підтверджується платіжними дорученнями від 27.04.2006р. №№ 55, 56 та квитанцією до прибуткового касового ордера від 04.05.2006р. № 56.

Фактичною підставою для зменшення позивачу задекларованої суми податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню за червень 2006 року, слугував висновок податкової інспекції про порушення ПП "Либідь" підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) внаслідок заявлення до бюджетного відшкодування тієї частини податку, яка була фактично сплачена позивачем у квітні 2006 року.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) в редакції Закону України від 25.03.2005 р. № 2505-IУ (2505-15) сума податку, що підлягає сплаті /перерахуванню/ до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкових зобов'язань звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту цього звітного періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої у такий спосіб, така сума підлягає сплаті /перерахуванню/ до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду; при від'ємному - враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди / у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону /, а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.2 цього пункту встановлено, що якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а/ бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів / послуг / у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів / послуг /; б/ залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Як вірно проаналізовані судом апеляційної інстанції положення наведених норм, виходячи з суті бюджетного відшкодування, розкритій в пункті 1.8 статті 1 названого Закону, що полягає у поверненні з бюджету надмірно сплаченого податку, при цьому незалежно від податкового періоду, в якому сталася така сплата податку, умовою бюджетного відшкодування податку згідно підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 цього ж Закону виступає фактична сплата цього податку постачальнику товарів /послуг/ в ціні придбання таких товарів /послуг/.

На підтвердження такого розуміння правильності застосування вказаного підпункту слугує нова редакція цього підпункту, викладена в Законі України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 03.06.2008 р. N 309-VI (309-17) .

А відтак, за встановленого судом факту сплати позивачем 4463,00 грн. ПДВ постачальникам товарів, безспірності правильності декларування позивачем рядку 20 "Позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного податкового періоду" податкової декларації за червень 2006 року, показники якого впливають на кінцевий розрахунок суми бюджетного відшкодування поточного звітного податкового періоду /рядки 24, 25 декларації/, є підстави стверджувати, що суд першої інстанції припустився помилки в застосуванні підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , тоді як суд апеляційної інстанції при вирішенні спору правильно застосував цю норму.

Наведеним спростовуються доводи касаційної скарги щодо порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) ,

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Бучацької міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 21.02.2007р.- без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236 - 238 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .