Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А., Шипуліної Т.М.,

при секретарі Євтушевському В.М.,

за участю:

представників відповідача – Тарасенко Н.М., Шиш М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Чорнобаївському районі Черкаської області

на постанову господарського суду Черкаської області від 04 травня 2006 року

та ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 19 липня 2006 року

у справі № 09/1654а

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Чорнобайагрохім"

до Золотоніської об’єднаної державної податкової інспекції Черкаської області (правонаступник - Державна податкова інспекція у Чорнобаївському районі Черкаської області)

про визнання недійсним податкового повідомлення – рішення, -

У березні 2006 року ВАТ "Чорнобайагрохім" звернулось до суду з позовом до Золотоніської ОДПІ Черкаської області про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень – рішень № 0000952301/0 від 04 жовтня 2005 року, № 0000952301/1 від 07 листопада 2005 року, № 0001222301/2 від 26 грудня 2005 року, № 0000202301/2 від 27 лютого 2006 року.

Під час розгляду справи позивач змінив позовні вимоги та просив визнати недійсним лише податкове повідомлення – рішення Золотоніської ОДПІ Черкаської області № 0000212301/3 від 14 березня 2006 року.

Постановою господарського суду Черкаської області від 04 травня 2006 року позов задоволено.

Визнано недійсним податкове повідомлення – рішення Золотоніської ОДПІ Черкаської області № 0000212301/3 від 14 березня 2006 року.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь ВАТ "Чорнобайагрохім" 3, 40 грн. судового збору.

Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 19 липня 2006 року Золотоніську ОДПІ Черкаської області замінено на ДПІ у Чорнобаївському районі Черкаської області.

Постанову господарського суду Черкаської області від 04 травня 2006 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у Чорнобаївському районі Черкаської області, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову господарського суду Черкаської області від 04 травня 2006 року та ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 19 липня 2006 року, ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

В письмовому запереченні на касаційну скаргу ВАТ "Чорнобайагрохім", посилаючись на те, що суди попередніх інстанцій дали належну оцінку всім обставинам справи і постановили рішення, яке відповідає матеріалами справи і вимогам закону, просить залишити касаційну скаргу ДПІ у Чорнобаївському районі Черкаської області без задоволення, а постанову господарського суду Черкаської області від 04 травня 2006 року та ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 19 липня 2006 року залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників відповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга піддягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій було встановлено наступне.

Чорнобаївське відділення Золотоніської ОДПІ Черкаської області провело планову документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства ВАТ "Чорнобайагрохім" за період з 01 жовтня 2003 року по 30 червня 2005 року, за результатами якої було складено акт № 80/2301/05491669/829/10 від 03 жовтня 2005 року.

В акті перевірки було встановлено порушення підпункту 7.3.1 п. 7.3 ст. 7, п. 11.29 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого було занижено податкове зобов’язання з податку на додану вартість на суму 26900, 00 грн., в тому числі березень 2005 року – 13570, 00 грн., травень 2005 року – 13330, 00 грн.

Висновок акту перевірки мотивований тим, що ВАТ "Чорнобайагрохім" не виконуються умови користування пільгою, передбаченою п. 11.29 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість", оскільки основним видом діяльності підприємства є надання послуг з перевезення та внесення рідкого аміаку в грунт, що хоч і є послугою у галузях рослинництва та тваринництва (код 01.41.0 за КВЕД), але не є сільськогосподарською продукцією власного виробництва чи продуктом її переробки.

04 жовтня 2005 року Золотоніська ОДПІ Черкаської області (Чорнобаївське відділення) на підставі акту перевірки прийняла податкове повідомлення – рішення № 0000952301/0, яким ВАТ "Чорнобайагрохім" визначила суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 40350, 00 грн., у том числі 26900, 00 грн. – основний платіж та 13450, 00 грн. – штрафні (фінансові) санкції.

Вказане податкове повідомлення – рішення було оскаржено в апеляційному порядку, за наслідками якого Золотоніська ОДПІ Черкаської області (Чорнобаївське відділення) 14 березня 2006 року прийняла податкове повідомлення – рішення № 0000212301/3, яким ВАТ "Чорнобайагрохім" визначила суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 41 388, 00 грн., у том числі 26900, 00 грн. – основний платіж та 14 488, 00 грн. – штрафні (фінансові) санкції.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем надавались послуги, які є послугами у сільському господарстві, а сума виручки від продажу позивачем послуг за 2004 рік становить більше 50 % загальної суми валового доходу, тобто позивач набув право використовувати спеціальний режим оподаткування, передбачений п. 11.29 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість".

Однак з такими висновками судів попередніх інстанцій колегія суддів погодитися не може з огляду на наступне.

Відповідно до положень п. 11.29 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) дію пункту 7.7 статті 7, пунктів 10.1 і 10.2 статті 10 цього Закону зупинено до 01 січня 2006 року в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та м’яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.

Зазначені кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У разі нецільового використання акумульованих коштів вони стягуються до Державного бюджету України в безспірному порядку.

Порядок акумуляції та використання зазначених коштів визначається Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, положення п. 11.29 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість" спрямовані на стимулювання сільськогосподарського товаровиробника на виробництво сільськогосподарської продукції.

Згідно з п. 2 Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1999 року № 271 (271-99-п) , дія цього Порядку поширюється на сільськогосподарських товаровиробників незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, котрі зареєстровані як платники податку на додану вартість і одержали від продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік суму, що становить не менш як 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.

Види економічної діяльності, які визначені в довідки про включення позивача до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, не відносяться до виробництва сільськогосподарської продукції.

Позивачем не здійснюється виробництво сільськогосподарської продукції.

Таким чином, позивач не є сільськогосподарським товаровиробником і на нього не поширюються положення п. 11.29 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість", а тому висновки акту перевірки про те, що позивач безпідставно не сплатив до бюджету суми податку на додану вартість в розмірі 26900, 00 грн., визнаються колегією суддів обґрунтованими.

Враховуючи вищевикладене, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про протиправність податкового повідомлення – рішення № 0000212301/3 від 14 березня 2006 року та неправомірно задовольнили позовні вимоги.

Відповідно до ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Враховуючи вищевикладене, постанова господарського суду Черкаської області від 04 травня 2006 року та ухвала Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 19 липня 2006 року підлягають скасуванню із постановленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 229, 230, 232, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія –

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Чорнобаївському районі Черкаської області задовольнити.

Постанову господарського суду Черкаської області від 04 травня 2006 року та ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 19 липня 2006 року скасувати.

Постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.