Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

при секретарі судового засіданні Дашківській О.Є.,

за участю позивача Бармашова О.В., представників відповідача Бодаєвського В.П., Поліщука С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини А 0156 про визнання наказу незаконним, поновлення на службі та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, яка переглядається за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Кіровського районного суду Автономної Республіки Крим від 5 червня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 13 листопада 2007 року

У червні 2006 рокуОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до військової частини А 0156 (далі - ВЧ А 0165) про визнання наказу незаконним, поновлення на службі та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.

Зазначав, що 1 березня 2004 року між ним та відповідачем був укладений контракт про проходження військової служби у ВЧ А 0156 строком на три роки (до 1 березня 2007 року).

Наказом командира частини від 10 січня 2006 року № 4 його звільнено з військової служби у запас з виключенням із списків особового складу та всіх

видів забезпечення на підставі підпункту "є" пункту 85 Положення про проходження військової служби солдатами (матросами), сержантами і старшинами Збройних Сил України, затвердженого Указом Президента України від 7 листопада 2001 року № 1053 "Про положення про проходження військової служби відповідними категоріями військовослужбовців" (1053/2001) (далі - Положення) у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту.

Посилаючись на те, що у наказі не розкрито суті систематичного невиконання умов контракту, командуванням військової частини не отримано його пояснень щодо виявлених порушень та не ознайомлено з рішенням атестаційної комісії за наслідками службової перевірки, - просив скасувати наказ про звільнення, поновити на посаді заступника командира взводу ВЧ А 0156 та стягнути грошове забезпечення за час вимушеного прогулу в розмірі 9717 грн. 15 коп.

Постановою Кіровського районного суду Автономної Республіки Крим від 5 червня 2007 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 13 листопада 2007 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзіОСОБА_1, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить ухвалені судові рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши доповідача, пояснення позивача, представників відповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що 01.03.2004 між Міністерством оборони України в особі командира військової частини А 0167 та старшим сержантом ОСОБА_1. укладено контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України (далі - Контракт) строком на три роки.

За умовами пункту 1 КонтрактуОСОБА_1 добровільно взяв на себе зобов'язання проходити службу на умовах встановлених законами та іншими нормативно-правовими актами України, сумлінно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів та начальників, службові обов'язки, добре володіти довіреною технікою, уміло керувати особовим складом.

Наказом командира військової частини А 0167 від 26.09.05 № 821 за результатами розслідування факту спроби вивезення військового майна старшим сержантом ОСОБА_1. останньому оголошено сувору догану.

Судами на підставі висновків акта службового розслідування, записів в амбулаторному журналі медичного пункту військової частини, шляхом допиту свідків також встановлено, що 3 січня 2006 року близько 13-00 години в службовий час позивач перебував в розташуванні військової частини у стані алкогольного сп'яніння.

Відмовивши у задоволенні позову суд першої інстанції, а апеляційний суд погодившись з таким висновком, виходив з того, що позивач всупереч взятим на себе обов'язкам систематично порушував умови Контракту, що є підставою для припинення військової служби.

З такими висновками погоджується і колегія суддів Вищого адміністративного суду України.

За змістом пункту 15 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України військова служба є публічною службою, а правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється Законом України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ "Про військовий обов'язок і військову службу" (2232-12) (далі - Закон № 2232).

Згідно з частиною другою статті 2 Закону порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов'язки визначаються як цим Законом, так і відповідними положеннями про проходження військової служби та іншими нормативно-правовими актами.

Зокрема, статтями 19, 20 Закону визначені загальні умови укладення контракту на проходження служби, а у статті 26 наведено перелік підстав припинення служби, у тому числі у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем ( пункт "и" частини 6 зазначеної статті).

Положенням конкретизовані умови укладення контракту, порядок проходження служби та підстави її припинення.

Зокрема, підпункт "є" пункту 85 Положення відтворив передбачену у Законі № 2232 (2232-12) таку підставу припинення контракту і звільнення особи з військової служби, як систематичне невиконання військовослужбовцем умов контракту.

Аналізуючи зміст Контракту, суди правильно зазначили, що суттєвими його умовами є сумлінне виконання військовослужбовцем вимог статутів, а позивач протягом року після притягнення до дисциплінарної відповідальності порушив вимоги статті 13, 241 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 548-ХІV "Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України" (548-14) щодо обов'язку утримуватись від вживання алкоголю.

При цьому колегія суддів касаційного суду погоджується з попередніми судовими інстанціями щодо того, що поняття "умови контракту" є ширшими від поняття "військової дисципліни", а тому дотримання вимог військових статутів є складовою дотриманням умов контракту.

Оскільки значення терміну "систематичне невиконання умов контракту" ні в Законі, ні у Положенні не розкрито, то суди обґрунтовано виходили з того, що у розумінні спеціального законодавства з питань проходження військової служби система має місце у разі вчинення військовослужбовцем дисциплінарного проступку після застосування до нього дисциплінарного стягнення, яке не втратило юридичної сили.

За таких обставин доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Зокрема, твердження про недоведеність факту перебування позивача на службі в стані алкогольного сп'яніння через відсутність медичного висновку спростовується сукупністю інших допустимих, належно досліджених і оцінених судами доказів.

Посилання на відсутність у Дисциплінарному статуті Збройних Сил України, затвердженому Законом України від 24 березня 1999 року № 551-ХІV "Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України" (551-14) такої підстави для звільнення зі служби як систематичне невиконання умов контракту у даному випадку правового значення не має, оскільки публічна служба позивача припинена за підставою і у порядку передбаченому Положенням, а не в наслідок притягнення до дисциплінарної відповідальності.

За правилами частини першої 224 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись наведеним, статтями 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Кіровського районного суду Автономної Республіки Крим від 5 червня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 13 листопада 2007 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами у строк та у порядку визначеними статтями 237 - 239 КАС України.