Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Бившева Л.І., Костенка М.І., Усенко Є.А., Шипуліної Т.М.

при секретарі: Каліушко Ф.А.

за участю представника

відповідача Чернієнко Ю.Г.

розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області

на постанову господарського суду Харківської області від 16 березня 2006 року та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 26 квітня 2006 року

у справі № АС-03/40-06

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бонус Плюс"

до Валківського відділення Нововодолазької МДПІ у Харківській області

про зобов’язання виконати окремі дії, -

У січні 2006 року позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом у якому, з урахування уточнення позовних вимог, поставлено питання про зобов’язання відповідача внести зміни до особового рахунку підприємства шляхом відображення в обліковій картці особового рахунку переплату вартості торгових патентів на право здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу, яка була сплачена за період з ІІ кварталу 2004р. по ІІІ квартал 2005р. в сумі 69739,50грн..

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує, що відповідачем неправомірно відмовлено підприємству у зарахуванні наявної переплати за дію наявних 21 патентів у І кварталі 2006р. в рахунок майбутніх платежів.

Постановою господарського суду Харківської області від 16 березня 2006р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 26 квітня 2006р., позовні вимоги було задоволено.

Задовольняючи вимоги позивача суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що збільшення вартості торгового патенту на здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу Законами України "Про державний бюджет на 2004 рік" (1344-15) та "Про державний бюджет на 2005 рік" (2285-15) суперечить приписам ст. 1, ч.2 ст. 7 Закону України "Про систему оподаткування" та ч.3 ст. 27 Бюджетного Кодексу України.

Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, поставлено питання про скасування рішень суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового рішення.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач здійснює господарську діяльність, що має складовою частиною: надання послуг у сфері грального бізнесу та, відповідно до Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" (98/96-ВР) , придбаває торгові патенти для використання ігрових автоматів із грошовим виграшем.

Згідно вимог п.5 ст. 5 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" позивач, під час придбання патентів, сплачував вартість патентів за перший квартал дїї патентів, а також вносив одноразову плату у розмірі вартості торгових патентів за три місяці, на суму якої зменшується розмір плати за останній квартал їх дії. У подальшому сплата вартості торгових патентів провадилась позивачем щоквартально до 15 числа місяця, який передує звітному кварталу.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем здійсненаї оплата вартості торгових патентів за період з І кварталу 2005 року по ІІІ квартал 2005 року виходячи в 2005р. із вартості одного патенту за рік в сумі 4200,00грн..

Відповідно до Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" (2285-15) та деяких інших законодавчих актів України", який було прийнято 25.03.2005р., змінами до Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" (98/96-ВР) , що набрали чинності з 31.03.2005р. передбачено збільшення вартості торгового патенту.

Позивач стверджує, що сума переплати, виходячи з вартості торгового патенту за рік в сумі 1400,00 грн., за два роки 2004р. 2005р. становить 69739,50грн..

Листом (заявою) №10/14.12 від 14.12.2005р. позивач звертався до відповідача з вимогою внести зміни в облікову картку, вказавши наявність переплати вартості торгових патентів та зарахування надміру сплачених патентних платежів у рахунок оплати за існуючі патенти у першому кварталі 2006р., на що отримав відповідь листом №2442/15-341 від 19.09.2005р. з відмовою у задоволенні заяви.

Однак, при задоволенні позовних вимог виникає питання про необхідність збільшення податкового зобов’язання підприємства у відповідному звітному періоді на суму надмірної сплати вартості торгових патентів.

Разом з тим, при постановленні рішень судами першої та апеляційної інстанції було проаналізовано правомірність внесення корегувань у вартість торгових патентів, але не було досліджено в судовому засіданні послідовності здійснення позивачем оплати вартості торгових патентів у сфері грального бізнесу та відповідного відображення даних виплат у загальному об’ємі сплати податків та інших обов’язкових платежів.

Вказані обставини на думку колегії касаційної інстанції є перешкодою для правильного вирішення справи.

Колегія суддів вважає за необхідне вказати, що суди попередніх інстанцій не виконали вимоги щодо всебічності повноти та об’єктивності розгляду справи, оскільки судом досліджувалась лише формальна наявність сплати вартості торгових патентів у розмірах, які збільшено законодавчими актами, що прийнято після надходження до державного бюджету вказаних сум, але не було витребувано у сторін пояснення щодо підставності заявлених вимог і обґрунтування заперечень відповідача з чітким розрахунком сум, які підлягали сплаті за торговий патент у 2004 –2006 роках та не надано даним поясненням належної правової оцінки під час судового розгляду.

З наявних у справі матеріалів позову, апеляційної та касаційної скарг а також наданих сторонами доказів, у т.ч. і платіжних документів, неможливо визначити яка сума повинна була бути сплачена за торговий патент і чи мала місце переплата.

Отже, неможливо перевірити правильність та обґрунтованість доводів касаційної скарги і законність оспорюваних рішень судів попередніх інстанцій.

Суд касаційної інстанції, відповідно до ч.1 ст. 220 КАС України, не може досліджувати докази що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За таких обставин відсутні підстави вважати, що судами з’ясовані всі обставини справи і їм надана правильна юридична оцінка. Вказане позбавляє касаційну інстанцію можливості перевірити правову оцінку, надану судами попередніх інстанцій всім обставинам справи.

Враховуючи наведене, прийняті судові рішення підлягають скасуванню, а справа – направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду необхідно врахувати викладене, повно та об’єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Касаційну скаргу Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області – задовольнити частково.

Постанову господарського суду Харківської області від 16 березня 2006 року та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 26 квітня 2006 року – скасувати та направити справу на новий розгляд в суд першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.