Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Нечитайла О.М.

Конюшка К.В.

Ланченко Л.В.

Пилипчук Н.Г.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова

на постанову Господарського суду Харківської області від 10.05.2006р.

та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 19.07.2006р.

у справі №АС-04/124-06

за позовом Комунального підприємства "Харківський міський ломбард"

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

Комунальне підприємство "Харківський міський ломбард" (далі по тексту – позивач, КП "Харківський міський ломбард") звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова (далі по тексту – відповідач, ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова) про скасування податкового повідомлення-рішення від 21.03.2005 р. №0000241701/0, яким донараховано 45255 грн. податкового зобов’язання по податку з доходів фізичних осіб та 90627 грн. фінансових санкцій з цього податку.

Заявою від 11.04.2006 р. позивач змінив свої позовні вимоги і просив визнати нечинним податкове повідомлення-рішення від 24.05.2005 р. №0000681701/0 в частині донарахування суми податку на доходи фізичних осіб в сумі 43 843,54 грн. та застосування фінансової санкції а сумі 87 687,08 грн., а в іншій частині позову провадження у справі закрити на підставі п.2 ч.1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постановою Господарського суду Харківської області від 10.05.2006 р., яка залишене без змін ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 19.07.2006 р., позовні вимоги КП "Харківський міський ломбард" задоволено частково; визнано нечинним податкове повідомлення-рішення від 24.05.2005 р. №00006811701/0 в частині донарахування суми податку на доходи фізичної особи у розмірі 43 843,54 грн. та штрафної (фінансової) санкції у розмірі 87 687,08 грн., в іншій частині провадження по справі закрити.

Державна податкова інспекція у Жовтневому районі м. Харкова звернулась з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Господарського суду Харківської області від 10.05.2006 р. та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 19.07.2006 р., і прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позову КП "Харківський міський ломбард" посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем було проведено перевірку за період з 01.12.2003 р. по 31.12.2004 р. За результатами перевірки було складено акт від 21.03.2005 р. №100/23-504/03062088/ДСК "Про результати комплексної планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства КП "Харківський міський ломбард" код за ЄДРПОУ 03062088 за період 01.12.2003 р. по 31.12.2004 р." (далі по тексту – Акт перевірки).

Висновок Акту перевірки свідчить про допущене позивачем порушення (крім інших, від оскарження яких позивач відмовився в порядку п.2 ч.1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України) п.2 ст. 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", а саме неутримання, не нарахування та перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету у повному обсязі за лютий-грудень 2004 р. на загальну суму 45 255,00 грн., у тому числі і в оскаржуваній частині в сумі 43843,54 грн.

За результатами перевірки відповідач прийняв та направив позивачу податкове повідомлення-рішення від 21.03.2005 р. №0000241701/0, яким з посиланням на п.п. "а", "б" п.п.4.2.2. п.4.2. ст.4, п.п.17.1.9 п.17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" та ст. 8, ст. 16, п.2 ст. 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" визначив позивачу суму податкового зобов’язання по податку з доходів фізичних осіб, належну до сплати в розмірі 135 882 грн., з них основний платіж 45255 грн., та штрафна санкція в розмірі 90627 грн.

Позивач оскаржив дане податкове повідомлення-рішення, за наслідками якого зазначене вище податкове повідомлення-рішення було скасовано в частині визначення позивачу податкового зобов’язання по податку з доходів фізичних осіб у сумі 117,00 грн. штрафної санкції, а в іншій частині податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Відповідач 25.05.2005 р. прийняв та направив позивачу податкове повідомлення-рішення за №0000681701/0, яким вже з посиланням на п.п.4.2.2. п.4.2. ст.4, п.п.17.1.9. п.17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" та п.2 ст. 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" визначив позивачу суму податкового зобов’язання по податку з доходів фізичних осіб, належну до сплати в розмірі 135 882 грн., з них основний платіж 45255 грн., та штрафна санкція в розмірі 90627 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність субєкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, зазначаючи про порушення позивачем вимог Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" (889-15) , вважає, що об’єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб є суми неповернутих застоводавцями позик, оскільки кошти від реалізації заставленого рухомого майна позивачем зверталися на свою користь, а відтак сума позики ставала об’єктом оподаткування.

З матеріалів справи з’ясовано, що відповідач обґрунтовував свої позиції згідно листа Державної податкової Адміністрації України від 26.01.2005 р. №676/6/17-3116 (v0676225-05) та від 29.04.2006 р. №4879/6/22-3011 (v3011225-06) "Про визначення об’єктів, бази та ставок оподаткування ломбардних операцій".

Згідно ст. 1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" ломбарди належать до фінансових установ, видом діяльності яких є надання фінансових послуг, в тому числі надання коштів у позику на умовах фінансового кредиту, п.1.2. Положення про порядок надання фінансових послуг ломбардами передбачає те ж саме.

Згідно п.1.2. ст. 1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", дохід фізичної особи визначено як суму будь-яких коштів, вартість матеріального та нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених п.п.4.2.16 п.4.2. ст.4 цього ж Закону, протягом відповідного звітного періоду з різних джерел як на території України, так ї за її межами.

Правовідносини, які виникають між відповідачем та фізичними особами – застоводавцями, регулюються з приводу отримання позики: ст.ст. 1046- 1053 Цивільного кодексу України, а з приводу звернення стягнення на заставлене майно: ст.ст.572-593 цього ж Кодексу, а також приписами Закону України "Про заставу" (2654-12) .

До складу місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включається сума депозиту (вкладу), внесеного платником податку до банку чи небанківської установи, яка повертається такому платнику податку, основна сума кредиту, що отримується платником податку.

Виходячи з вище наведеного з’ясовується, що позивач за позиковими операціями в момент видачі позики може і не бути податковим агентом, оскільки основна сума кредиту не включається до складу оподаткованого доходу, а під час звернення стягнення на заставлене майно позивач також не набував статусу податкового агента, оскільки може не мати коштів позичальника, з яких було б утримати податок. При цьому, позивач не заперечував, що в разі перевищення суми виручених від реалізації заставного майна коштів над сумою позики, така різниця є оподаткованим доходом платника податку.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками Господарського суду Харківської області та Харківським апеляційним господарським судом, що в акті перевірки не вказано, яким саме видом доходу (позичальника) є кошти, отриманні позивачем від реалізації заставленого майна, адже ломбард не є податковим агентом відносно фізичних осіб – заставодавців. Судами попередніх інстанції належним чином з’ясовано обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування постанову Господарського суду Харківської області від 10.05.2006 р. та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 19.07.2006р. у справі №АС-04/124-06 не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. - 220-1 , 223 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова відхилити.

Постанову Господарського суду Харківської області від 10.05.2006 р. та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 19.07.2006 р. у справі №АС-04/124-06 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом місяця з дня відкриття таких обставин.