Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області, відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" в особі Луганської обласної дирекції про стягнення заборгованості по виплаті одноразової допомоги, яка переглядається за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Ленінського районного суду м. Луганська від 17 травня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 19 вересня 2006 року

У грудні 2005 рокуОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ (УМВС) України в Луганській області, відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" в особі Луганської обласної дирекції про стягнення заборгованості з виплати одноразової допомоги.

Зазначав, що з 1988 року проходив службу в органах внутрішніх справ на різних посадах, а 30 вересня 2004 року на підставі наказу відповідача № 229 звільнений зі служби через хворобу.

Рішенням Луганської МСЕК йому встановлено безстроково 3 групу інвалідності у зв'язку з захворюванням, пов'язаним із проходженням служби в органах внутрішніх справ та встановлено 30% втрати працездатності.

Посилаючись не те, що в порушення вимог пункту 6 статті 23 Закону України "Про міліцію" відповідач при звільненні не сплатив йому одноразову допомогу у розмірі від трирічного до п'ятирічного грошового утримання (залежно від ступеня втрати працездатності), просив - стягнути з УМВС вказану заборгованість по виплаті одноразової допомоги.

Постановою Ленінського районного суду м. Луганська від 17 травня 2006 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Луганської області від 19 вересня 2006 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзіОСОБА_1, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права просить оскаржувані судові рішення скасувати та постановити нове, про задоволення позову.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

За правилами статті 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто ухваленим відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін на підставі того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд, має зазначити в мотивувальній частині свого рішення встановлені ним обставини з посиланням на докази, а також мотиви неврахування окремих доказів, мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався (стаття 206 КАС України).

Ухвала апеляційного суду цим вимогам не відповідає.

Так, відмовивши в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що пункт 6 статті 23 Закону України "Про міліцію", на який посилається позивач, набрав чинності після прийняття Положення про порядок і умови державного страхування працівників міліції. Цим Положенням визначено розмір одноразової допомоги у випадку загибелі (смерті), поранення (контузії, травми, каліцтва), захворювання, одержаних при виконанні службових обов'язків, пов'язаних із безпосередньою участю в охороні громадського порядку і громадської безпеки, боротьбі зі злочинністю. Оскільки позивач не довів такого зв'язку, то суд вважав відсутніми підстави для задоволення позову.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач зазначив, що такі висновки суду не ґрунтуються на законі, оскільки наведений пункт 2 "а" Положення пред'являє додаткові вимоги, а саме - підміняє вказане у статті 23 Закону України "Про міліцію" загальне поняття "інвалідність, що настала у період проходження служби" на більш вузьке - "інвалідність при виконанні службових обов'язків".

Відхиливши скаргу, апеляційний суд не зазначив обставин чи норм права якими спростовуються її доводи, тобто ухилився від належного апеляційного перегляду справи, що є порушенням процесуального права, які могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

Зазначені обставини, відповідно з правилами частин другої, четвертої статті 227 КАС України, є підставою для скасування рішення суду апеляційної інстанції з направленням справи на новий апеляційний розгляд.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 230 КАС України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Луганської області від 19 вересня 2006 року скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами у строк та у порядку визначеними статтями 237 - 239 КАС України.