Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А., Шипуліної Т.М.,

при секретарі Євтушевському В.М.,

за участю:

представника відповідача – Андрейківа Ю.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Стрийському районі Львівської області

на постанову господарського суду Львівської області від 16 серпня 2006 року

та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 09 листопад 2006 року

у справі № 5/1021-19/182А

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Стрийське автотранспортне підприємство 24658"

до Державної податкової інспекції у Стрийському районі Львівської області

про скасування податкового повідомлення – рішення, -

У травні 2006 року ВАТ "Стрийське автотранспортне підприємство 24658" звернулось до суду з позовом до ДПІ у Стрийському районі Львівської області про скасування податкового повідомлення – рішення № 0000301702/0 від 15 травня 2006 року.

Постановою господарського суду Львівської області від 16 серпня 2006 року позов задоволено.

Скасовано податкове повідомлення – рішення ДПІ у Стрийському районі Львівської області № 0000301702/0 від 15 травня 2006 року.

Судові витрати покладені на позивача.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 09 листопада 2006 року постанову господарського суду Львівської області від 16 серпня 2006 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у Стрийському районі Львівської області, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм та процесуального права, просить скасувати постанову господарського суду Львівської області від 16 серпня 2006 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 09 листопад 2006 року, постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В письмовому запереченні на касаційну скаргу ВАТ "Стрийське автотранспортне підприємство 24658", посилаючись на те, що постанова господарського суду Львівської області від 16 серпня 2006 року та ухвала Львівського апеляційного господарського суду від 09 листопад 2006 року законні та обґрунтовані, винесені при вірному застосуванні норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу ДПІ у Стрийському районі Львівської області залишити без задоволення.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника відповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій було встановлено наступне.

ДПІ у Стрийському районі Львівської області провела планову виїзну документальну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ВАТ "Стрийське автотранспортне підприємство 24658" за період з 01 січня 2003 року по 31 грудня 2005 року, по податку на прибуток за період з 01 квітня 2004 року по 31 грудня 2005 року та строків погашення узгодженого податкового зобов’язання за період з 01 січня 2003 року по 31 грудня 2005 року, за результатами якої було складено акт № 45/23-1/03117694 від 26 квітня 2006 року.

В акті перевірки було встановлено несвоєчасну сплату податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів з 14 січня 2002 року по 13 жовтня 2003 року (період припинення дії мораторію по справі № 7/154-39/222 від 14 січня 2003 року та початку введення в дію мораторію по справі № 6/291-4/227 від 13 жовтня 2003 року) терміном до 30 днів на суму 50253, 40 грн.

15 травня 2006 року ДПІ у Стрийському районі Львівської області на підставі акту перевірки прийняла податкове повідомлення – рішення № 0000301702/0, яким на підставі підпункту 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" за затримку на 27 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів в розмірі 50253, 40 грн. ВАТ "Стрийське автотранспортне підприємство 24658" зобов’язано сплатити штраф в розмірі 10 % в сумі 5025, 34 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 14 січня 2002 року провадження у справі № 7/154-39/222 про банкрутство ВАТ "Стрийське автотранспортне підприємство 24658" припинено з підстав виконання боржником усіх зобов’язань перед кредитором.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 13 жовтня 2003 року порушено провадження у справі № 6/291-4/227 про банкрутство ВАТ "Стрийське автотранспортне підприємство 24658" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 10 березня 2004 року у справі № 6/291-4/227 вимоги Стрийської ОДПІ Львівської області до ВАТ "Стрийське автотранспортне підприємство 24658" визнані в сумі 439617, 00 грн., до якої не вийшла сума штрафу в розмірі 5025, 34 грн., застосована спірним податковим повідомленням – рішенням.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що вимоги відповідача про сплату штрафу в сумі 5025, 34 грн. відповідно до ч. 2 ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є погашеними, оскільки вони виникли після 13 жовтня 2003 року, а відповідачем не було подано письмову заяву протягом 30 днів з моменту опублікування оголошення про банкрутства позивача (30 грудня 2003 року) до господарського суду.

Однак такий висновок судів попередніх інстанцій колегія суддів вважає передчасним з огляду на наступне.

Суди попередніх інстанцій під час розгляду не дали належну оцінку тому факту, що 22 листопада 2004 року у справі № 6/291-4/227 між ВАТ "Стрийське автотранспортне підприємство 24658" та кредиторами була укладена мирова угода, і не перевірили чи була ця мирова угода затверджена господарським судом, що могло призвести до неправильно вирішення справи з огляду на наступне.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 40 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" господарський суд припиняє провадження у справі про банкрутство, якщо затверджено мирову угоду.

Таким чином, у випадку, якщо провадження у справі № 6/291-4/227 про банкрутство позивача було припинено у зв’язку із затвердженням мирової угоди, вимоги позивача про сплату штрафу в розмірі 5025, 34 грн. не можуть вважатись погашеними, оскільки положення ч. 2 ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" стосуються лише періоду провадження у справі про банкрутство, а у випадку припинення провадження у справі про банкрутство податковий орган має право застосувати до позивача штрафні (фінансові) санкції за порушення вимог своєчасної сплати суми податкового зобов’язання, що були вчинені до порушення провадження у справі про банкрутство, в загальному порядку з дотриманням відповідних вимог (строків) Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) , якщо вимога про сплату цієї суми штрафних санкцій не була заявлена в порядку ч. 1 ст. ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" під час провадження у справі про банкрутство.

Крім того, суди попередніх інстанцій не перевірили правомірність застосування спірним податковим повідомленням – рішенням штрафних (фінансових) санкцій на підставі підпункту 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

В порушення вимог ч. 4 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України суди попередніх інстанцій також не з’ясували на підставі якого рішення були розстрочені чи відстрочені податкові зобов’язання з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, коли дійсно настали строки сплати сум податкового зобов’язання з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів та чи дійсно вони були порушені позивачем.

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1976 року № 11 "Про судове рішення" (v0011700-76) рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Враховуючи те, що суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, а порушення судами норм матеріального та процесуального права могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, постанова господарського суду Львівської області від 16 серпня 2006 року та ухвала Львівського апеляційного господарського суду від 09 листопад 2006 року підлягають скасуванню, а справа підлягає направленню на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з’ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об’єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого правильного визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняте обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, ч. 2, ч. 4 ст. 227, ст. ст. 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія –

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Стрийському районі Львівської області задовольнити частково.

Постанову господарського суду Львівської області від 16 серпня 2006 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 09 листопад 2006 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляду до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.