Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.

суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Шипуліної Т.М.

при секретарі Коваль Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1

на постанову Київського міжобласного апеляційного господарського судувід 12.03.2007р.

у справі № 402/18-06 господарського суду Київської області

за позовом суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1

до Фастівської об'єднаної державної податкової інспекції в Київській області

про скасування податкових повідомлень-рішень

Постановою господарського суду Київської області від 24.11.2006 р. позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Фастівської ОДПІ від 16.03.2004 р. № 00002117001/0 в частині визначення суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_1 податкового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість у сумі 1693,50 грн., в тому числі 1129,00 грн. - основний платіж та 564,50 грн. - штрафні санкції, накладені на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

В позові про скасування зазначеного податкового повідомлення-рішення в частині визначення податкового зобов'язання за платежем із штрафних санкцій, накладених на підставі підпункту 17.1.1 пункту 17.1 ст. 17 вказаного Закону за порушення встановлених законом строку подання податкової декларації з податку на додану вартість за І квартал 2003 року, в сумі 170,00 грн. відмовлено.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 12.03.2007 р. постанову суду першої інстанції скасовано, в позові відмовлено з тих підстав, що позивач не мав права на оподаткування податком на додану вартість за ставкою 0% операції з перевезення вантажу за межами митного кордону України, здійсненої на замовлення ЗАТ "Метхім", якому надав транспортно-експедиційні послуги, оскільки безпосередньо вантаж не перевозив.

В касаційній скарзі СПД ОСОБА_1просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом пункту 6.1, підпункту 6.2.4 пункту 6.2 ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість".

Заперечуючи проти касаційної скарги, Фастівська ОДПІ просить залишити скаргу без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що на виконання контракту № 20/09/02 від 20.09.2002 р. на транспортне-експедиційне обслуговування, укладеного між ЗАТ "Метхім" / замовник / та СПД ОСОБА_1, останнім був укладений контракт про надання транспортно - експедиційних послуг по маршруту м. Фастів / Україна / - м. Мінськ / Республіка Білорусь / з СПД ОСОБА_2., який в свою чергу уклав договір на перевезення вантажу замовника з перевізником МП "КМТ", яким безпосередньо і було здійснено перевезення.

Надання транспортно-експедиційних послуг позивачем ЗАТ "Метхім" підтверджено актом виконаних робіт від 01.10.2002 р., згідно якого надано послуги вартістю 6715,18 грн., в тому числі транспортні послуги - 5649,28 грн., в тому числі ПДВ - 0,00 грн. та комісійна винагорода - 1279,08 грн., в тому числі ПДВ - 213,18 грн.; а СПД ОСОБА_2. позивачу - актом виконаних робіт від 07.10.2002 р., згідно якого надано послуги вартістю 6182,22 грн., в тому числі транспортні послуги - 5649,27 грн., в тому числі ПДВ - 0,00 грн. та комісійна винагорода - 639,54 грн., в тому числі ПДВ - 106,59 грн.

Здійснення МП "КМТ" перевезення вантажу за маршрутом м. Фастів - м. Мінськ підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (СМR) А № 0346663.

Згідно з пунктом 1 Правил здійснення транспортно-експедиційної діяльності під час перевезення зовнішньоторговельних і транзитних вантажів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.1993 р. № 770 (770-93-п) в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 18.10.1999 р. / втратила чинність згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 р. № 864 (864-2005-п) / транспортно-експедиційне обслуговування вантажів здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності - експедиторами, які діють за дорученням вантажовідправників і вантажоодержувачів.

Експедитори виконують свої функції без будь-якого втручання в господарську діяльність транспортних підприємств.

Транспортно-експедиційні послуги, які надаються експедиторами, складаються з комплексу послуг, пов'язаних з підготовкою та відправленням вантажів, проведенням взаєморозрахунків, контролем за проходженням і одержанням вантажів / пункт 2 Правил (770-93-п) /.

Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість" в редакції, чинній станом на жовтень 2002 року, об'єктом оподаткування є операції платника податку з продажу товарів / робіт, послуг /на митній території України, в тому числі операції з оплати вартості послуг за договорами оренди / лізингу / та операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику / кредитору / для погашення кредиторської заборгованості заставодавця.

За визначенням пункту 1.4 ст. 1 цього Закону продаж послуг / робіт / - будь-які операції цивільно-правового характеру з наданням послуг / результатів робіт /, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з надання будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного надання послуг / робіт /.

Оскільки позивачем був здійснений продаж ЗАТ "Метхім" транспортно-експедиторських послуг, а не транспортних послуг, то і його обов'язком як продавця є нарахування, утримання та сплата до бюджету ПДВ з вартості саме цих послуг, як об'єкта оподаткування згідно з підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість". При цьому позивач не зобов'язаний визначати свої податкові зобов'язання з вартості послуг з перевезення, грошова сума на оплату яких ним була отримана від замовника ЗАТ "Метхім" та перерахована через посередництво СПД ОСОБА_2 перевірнику, як продавцю цих послуг, оскільки позивач не здійснював продаж вказаних послуг.

З врахуванням викладеного суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність законних підстав для донарахування позивачу податкового зобов'язання в сумі 1129,00 грн. з вартості послуг з перевезення / 5649,28 грн./, тоді як суд апеляційної інстанції внаслідок порушення підпункту 3.1.1 пункту 3.1 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість" помилково вважав, що позивач зобов'язаний включити вказану суму до обсягу продажу як бази оподаткування податком на додану вартість.

Оскільки постанова суду апеляційної інстанції винесена з порушенням норм матеріального права, вона відповідно до ст. 226 КАС України підлягає скасуванню із залишенням в силі постанови суду першої інстанції як такої, що відповідає вимогам ст.159 цього Кодексу.

Керуючись ст.ст. 220, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

Касаційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 задовольнити, скасувати постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 12.03.2007р., постанову господарського суду Київської області від 24.11.2006 р. залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.