Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого – Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Усенко Є.А., Карася О.В.

при секретарі: Рустам’яні Е.А.,

за участю представників:

від позивача –Скумін М.Г.

від відповідача –Лисиця О.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ДПІ у м. Чернігові на постанову Господарського суду Чернігівської області від 29.06.2006 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 25.09.2006 року по справі № 6/152-а за позовом ПП "Грін Айленд"до ДПІ у м. Чернігові про визнання незаконним акту та скасування рішення.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення осіб, які з’явились в судове засідання, перевіривши доводи касаційних скарг щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

Постановою Господарського суду Чернігівської області від 29.06.2006 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.09.2006 року, позовні вимоги ПП "Грін Айленд"до ДПІ у м. Чернігові про визнання незаконним акту та скасування рішення –задоволено частково.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач 23.10.2006 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10.10.2007 року касаційна скарга прийнята до провадження суду, по ній відкрито касаційне провадження.

В касаційній скарзі ДПІ у м. Чернігові просить скасувати судові рішення та постановити нове –про відмову в позові, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, зокрема, ст. 3, ст. 9 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні".

Касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а судові рішення –без змін з огляду на наступне.

25.11.2005 року працівниками ДПІ у м. Чернігові, на підставі посвідчень №№ 1808, 1809 від 14.11.2005р. та графіку перевірок на листопад 2005р., затвердженого заступником начальника податкового органу, була здійснена перевірка туристичного агентства, щодо контролю за здійсненням розрахункових операції у сфері готівкового та безготівкового обігу суб’єктами підприємницької діяльності, яке належить ПП "Грін Айленд"і розташоване за адресою м. Чернігів, вул. Гетьмана Полуботка, 8а.

За результатами зазначеної перевірки складено акт № 2526/2323 від 25.11.2005 року.

Зокрема, в зазначеному акті податковий орган посилається на порушення позивачем п.1 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операції у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

На підставі висновків вказаних в акті перевірки, відповідачем було прийняте рішення № 0009452323/0 від 02.12.2005 року, яким до позивача застосована штрафна санкція у сумі 9 000 грн. за не проведення розрахункової операції через РРО.

За наслідками апеляційного оскарження вищезазначеного рішення до ДПІ у м. Чернігові, ДПА у м. Чернігові та ДПА України, вказані скарги позивача залишені без задоволення, а зазначене рішення –без змін.

Спростовуючи твердження відповідача про те, що поняття позапланових виїзних перевірок, визначене ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", не поширюється на перевірки по дотриманню вимог Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операції у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) , суди попередніх інстанцій правильно виходили з наступного.

Відповідно до ст. 111 Закону України "Про державну податкову службу в Україні"позаплановими перевірками вважаються також перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених законами України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) , "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (481/95-ВР) , а в інших випадках –за рішенням суду.

До того ж, згідно з ст.112 вказаного Закону посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку:

1) направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби;

2) копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.

Зважаючи на вищевикладені норми матеріального права, податковим органом, як правильно встановлено судами, на підтвердження правомірності здійснення вказаної перевірки ні в суді першої інстанції, ні при апеляційному розгляді, не надано для ознайомлення позивачу під розписку жодного вищевказаного документу.

В той же час, судами правильно встановлено, що спірний акт №2526/2323 від 25.11.2005 року перевірки не породжує для позивача будь-яких обов’язків, у зв’язку з чим відсутні правові підстави для визнання його незаконним.

Крім цього, як встановлено судами, відповідно до прибуткового касового ордеру №46 та квитанції, підприємством 25.11.2005 року було отримано суму у розмірі 1 800 грн. як передоплату за турпослуги в санаторії.

Також встановлено і підтверджено матеріалами справи, що позивачем було отримано свідоцтво про державну реєстрацію та ліцензії на право здійснення турагентської діяльності.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про туризм"туристичний продукт –попередньо розроблений комплекс туристичних послуг, який поєднує не менше ніж дві такі послуги, що реалізується або пропонується для реалізації за визначеною ціною, до складу якого входять послуги перевезення, послуги розміщення та інші туристичні послуги, не пов'язані з перевезенням і розміщенням (послуги з організації відвідувань об'єктів культури, відпочинку та розваг, реалізації сувенірної продукції тощо).

Стаття 5 вказаного Закону визначає, що туристичні агенти (далі –турагенти) –юридичні особи, створені згідно із законодавством України, а також фізичні особи –суб’єкти підприємницької діяльності, які здійснюють посередницьку діяльність з реалізації туристичного продукту туроператорів та туристичних послуг інших суб'єктів туристичної діяльності, а також посередницьку діяльність щодо реалізації характерних та супутніх послуг і які в установленому порядку отримали ліцензію на турагентську діяльність.

Згідно з п.1 ст. 9 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операції у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва та наданні послуг підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку.

Таким чином, ПП "Грін Айленд"надаючи послуги у вигляді посередницької діяльності щодо туристичного продукту, з усіма належними документами, правильно на підставі зазначеного положення отримані готівкові кошти у сумі 1 800 грн. було проведено безпосередньо в касу підприємства з оформленням прибуткового касового ордеру та видачею відповідної квитанції.

За таких обставин, висновки судів попередніх інстанції відповідають вимогам законодавства, чинного на момент спірних правовідносин, встановленим по справі обставинам та не спростовуються доводами касаційної скарги.

Отже, рішення податкового органу №0009452323/0 від 02.12.2005 року правильно визнано судами таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення –без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухвалені судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 210, 220, 221, ч. 1 ст. 224, ст. 231 та ч.5 ст. 254 КАС України, колегія -

Касаційну скаргу ДПІ у м. Чернігові залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Чернігівської області від 29.06.2006 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 25.09.2006 року –без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня їх відкриття.