Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

Сергейчука О.А.

Степашка О.I.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Чернігові

на постанову Господарського суду Чернігівської області від 20.02.2006 р.

та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 30.05.2006 р.

у справі № 11/370а/22

за позовом Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Курсір"

до Державної податкової інспекції у місті Чернігові

про визнання недійсним рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Чернігівської області від 20.02.2006 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.05.2006 р., позов задоволено повністю. Визнано недійсним рішення ДПI у м.Чернігові від 12.10.2005 р. № 0006862323/0 про застосування до ПП "Виробничо-комерційна фірма "Курсір" штрафних (фінансових) санкцій у сумі 5565,00 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПП "Виробничо-комерційна фірма "Курсір" 85 грн. сплаченого державного мита.

ДПI у м. Чернігові подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у позові. Посилається на порушення судами норм матеріального права, а саме: ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) , ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу України" (509-12) та незастосування ст. 11-1 цього Закону.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення судів попередніх інстанцій, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що актом перевірки від 05.10.2005 р. № 15160583/2323 зафіксовано порушення позивачем вимог п. 13 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 р. (265/95-ВР) № 265/95, яке полягло у невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій. Невідповідність склала 1113,00 грн.

На підставі акта перевірки ДПI у м. Чернігові прийнято рішення від 12.10.2005 р. № 0006862323/0 про застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 5565,00 грн. у відповідності до вимог ст. 22 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) .

ПП "ВКФ "Курсір" здійснює підприємницьку діяльність з проведенням розрахункових операцій через РРО в магазині, частину якого орендує також ПП ОСОБА_1

Суд касаційної інстанції знаходить правильною позицію судів попередніх інстанцій щодо неправомірності застосування податковим органом до позивача штрафних санкцій на підставі ст. 22 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) , оскільки позивачем не було допущено порушення вимог п. 13 ст. 3 цього Закону, яке б полягало у незабезпеченні відповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій.

В результаті ретельного з'ясування обставин у справі шляхом врахування пояснень свідків (продавця позивача ОСОБА_2., ПП ОСОБА_1, інспектора ОСОБА_3) суди попередніх інстанцій достовірно встановили, що готівкові кошти ПП "ВКФ "Курсір" і ПП ОСОБА_1 знаходилися в різних місцях проведення розрахунків. На місці проведення розрахунків ПП "ВКФ "Курсір" знаходилася готівка у сумі 206,77 грн.

Дійшовши висновку про невідповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, зазначеній у денному звіті, податковий орган неправомірно врахував суму коштів, яка знаходилася на місці розрахунків ПП ОСОБА_1 і не належала позивачеві.

Крім того, судами попередніх інстанцій було встановлено, що позапланова перевірка позивача проведена податковим органом з порушенням вимог ст.11-1 Закону України "Про Державну податкову службу в Україні" (509-12) (у редакції, чинній на час проведення перевірки), якою передбачено порядок та підстави проведення позапланових перевірок податковими органами. Зокрема суди встановили відсутність наказу керівника ДПI у м. Чернігові на проведення перевірки та направлення на перевірку.

За наведених обставин суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, дійшли обгрунтованих висновків про необхідність задоволення позову та визнання недійсним спірного рішення.

Податкова інспекція у касаційній скарзі не навела доводів, які б спростовували правильність встановлених судами попередніх інстанцій обставин та зроблених висновків.

З огляду на викладене, підстав для задоволення касаційної скарги та скасування законних і обгрунтованих судових рішень не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Чернігові залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Чернігівської області від 20.02.2006 р. та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 30.05.2006 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.