К-24855/06 Про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, якими визначено суму податкового зобов'язань по ПДВ - Текст документа

на постанову Господарського суду Львівської області від 06.12.2005 та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 29.05.2006

у справі №5/2009-12/343

за позовом КВП "Енергомонтаж"

до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

Постановою Господарського суду Львівської області від 06.12.2005, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 29.05.2006, позов задоволено повністю. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПI у Личаківському районі м.Львова від 14.06.2004 №0000772340/0 про визначення позивачу податкових зобов'язань по податку на додану вартість у сумі 143514,00 грн.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування судових рішень та прийняття нового про відмову в позові повністю, з підстав неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права.

Розгляд касаційної скарги призначено в порядку письмового провадження, у відповідності з вимогами ч.1 ст.222 КАС України (2747-15) , у зв'язку з чим клопотання позивача про розгляд справи за його участю, надіслане після вирішення даного питання, не підлягає задоволенню. Ухвала про відкриття касаційного провадження у даній справі, з копією касаційної скарги відповідача, надіслані позивачу листом від 29.05.2007 за адресою м.Львів, вул.Архипенка, 11/15, яка зазначена позивачем і в останньому клопотанні, і без вручення не повертались.

Перевіривши під час письмового провадження повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено позапланову перевірку дотримання позивачем вимог податкового та валютного законодавства за травень-вересень 2003 року, за результатами якої складено акт №2150/23-4/01018671 від 11.06.2004.

На підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0000772340/0 від 14.06.2004, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 143514 грн.

За результатами адміністративного узгодження, скарга позивача залишена без задоволення, прийнято повідомлення-рішення №0000772340/1 від 20.08.2004, яким позивачу доведено нові граничні строки сплати податкового зобов'язання.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за договором купівлі-продажу №326/05-03ле та згідно специфікації №1 від 23.05.2003, позивач придбав у підприємства "Відродження" громадської організації інвалідів "Допомога" мембрани іоноселективного електрода для визначення високозарядних фосфат-іонів в кількості 108 шт. по ціні 2010,00 грн. за 1 шт., на загальну суму 260496 грн., у т.ч. ПДВ - 43416 грн.

Згідно п.1.2 договору право власності на товар виникає у покупця в момент підписання ним накладних на одержання товару. Накладна на відвантаження товару №105 підписана сторонами 27.05.2003 та від цієї ж дати виписана податкова накладна №105. Оплата проведена платіжними дорученнями №287 від 25.09.2003 на суму 216996 грн. та №074 від 08.08.2003 на суму 43500 грн.

Згідно договору купівлі-продажу №1324/07/03ле, відповідно до специфікації №1 від 24.07.2003 позивач придбав у ТОВ "Печора-Тур" мембрани іоноселективного електрода для визначення високозарядних фосфат-іонів в кількості 130 шт. по ціні 2010,00 грн. за 1 шт., на загальну суму 313560 грн., у т.ч. ПДВ - 52260 грн.

Згідно п.1.2 договору право власності на товар виникає у покупця в момент підписання ним накладних на одержання товару. Накладна на відвантаження товару №22 підписана сторонами 30.07.2003, цією ж датою виписана податкова накладна №22. Оплата товару проведена згідно платіжних доручень №482 від 29.10.2003 на суму 261300 грн. та №9 від 19.11.2003 на суму 52260 грн.

Суми податку на додану вартість за даними операціями включені позивачем до складу податкового кредиту травня та липня 2003 року відповідно.

В подальшому позивач (комітент) уклав договір комісії №23705-03лк від 27.05.2003 та №132507-03лк від 25.07.2003 з ПП "Детройт" (комісіонер), за умовами яких комісіонер за дорученням комітента за винагороду зобов'язаний здійснити від свого імені і за рахунок комітента операції з продажу мембран іоноселективного електрода для визначення високозарядних фосфат-іонів. Комісіонером вищезазначений товар в кількості 238 шт. реалізований за межами митного кордону України по ціні визначеній комітентом в розмірі 2021 грн. за 1 шт. на загальну суму 482197,28 грн., що підтверджується звітами комісіонера, вантажними митними деклараціями, платіжними дорученнями.

Суди попередніх інстанцій задовольняючи позов, дійшли висновку, що факт укладення договорів комісії та продажу мембран свідчить про реалізований намір позивача використовувати придбаний товар у господарській діяльності, одним із напрямків якої згідно статуту є торговельно-посередницькі послуги. У зв'язку з чим понесені позивачем витрати, пов'язані з придбанням мембран, відносяться до складу валових, а тому сплачений при цьому податок на додану вартість правомірно включений до складу податкового кредиту на підставі виданих контрагентами податкових накладних.

Згідно з ч.1 ст.67 Конституції України (254к/96-ВР) кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) валові витрати виробництва та обігну - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) такими платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті (пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) ).

Iз системного аналізу чинного податкового законодавства та визначення господарської діяльності, наведеного у п.1.32 ст.1 вищезазначеного Закону випливає, що особа, яка здійснює діяльність, направлену на отримання доходу (зокрема, придбання товару з метою його наступного продажу), має сплачувати відповідні податки.

Валові витрати на придбання товару не можуть перевищувати валові доходи від його реалізації, коли така різниця є економічно та юридично необгрунтованою.

Як зазначено відповідачем, позивач придбав мембрани в кількості 238 шт. за ціною 2010 грн. за 1 шт. на загальну суму 574056,00 грн., після реалізації цього товару у відповідній кількості, на підставі договору комісії, від комісіонера надійшли кошти сумі 482197,28 грн.

Таким чином, внаслідок укладених договорів та здійснених операцій з відчуження товару за цінами, нижчими за ціни придбання у позивача не виникла база оподаткування - прибуток.

У цьому випадку судам попередніх інстанцій необхідно було дослідити, чи не були дії позивача спрямовані на безпідставне одержання в подальшому коштів із державного бюджету.

Суди не встановили предмет доказування у справі, не зобов'язали відповідача надати докази на обгрунтування своїх доводів і не витребували необхідних доказів із власної ініціативи.

Залишилось нез'ясованим судами чи мали операції із придбання та реалізації реальний товарний характер, яким чином перевозився і зберігався товар (чиїм автотранспортом, за чий рахунок, яким є розмір витрат), можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного.

При підтвердженні доводів податкового органу про безтоварність операцій, фактичне не вивезення товару за межі митної території України, визначення податкового кредиту було б безпідставним, не дивлячись на наявність у платника податку - позивача у справі податкової накладної, яка за формою відповідає вимогам чинного законодавства, та доказів сплати продавцю вартості товару з податком на додану вартість і належно оформленої митної вантажної декларації.

У разі встановлення факту протиправних дій позивача, невизнання судами в інших справах недійсними договорів, не є перешкодою для відмови у задоволенні позову, оскільки за змістом ст.228 Цивільного кодексу України (435-15) правочин, спрямований, зокрема на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а, отже, згідно з частиною другою цієї статті, є нікчемним.

Визнання нікчемних правочинів недійсними, згідно ча стини другою ст.215 Цивільного кодексу України (435-15) , не вимагається, так як відповідно до частини першої ст.216 цього Кодексу вони не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку про необхідність скасування прийнятих у справі судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті і, в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин та прийняти обгрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова задовольнити частково.

Постанову Господарського суду Львівської області від 06.12.2005 та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 29.05.2006 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.