К-26439/09 Про нарахування підвищення до пенсії дитині війни - 25.11.2009 Прийняття

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Зарічному районі м. Суми про нарахування підвищення до пенсії дитині війни, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Зарічному районі м. Суми на постанову Зарічного районного суду м. Суми від 12 березня 2009 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2009 року, -

У грудні 2008 року ОСОБА_1. звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Зарічному районі м. Суми, в якому просила відновити пропущений строк звернення до суду, зобов’язати відповідача нарахувати їй, як дитині війни, недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу за 2006 –2008 роки в сумі 3835,50 грн.

Постановою Зарічного районного суду м. Суми від 12 березня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2009 року, позов задоволено частково. Визнано бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Зарічному районі м. Суми протиправною. Зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в Зарічному районі м. Суми здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", та провести відповідні виплати різниці недоплат за 2007 рік з 09.07.2007 по 31.12.2007 та за 2008 рік з 22.05.2008. В іншій частині позову відмовлено.

У касаційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в Зарічному районі м. Суми ставить питання про скасування судових рішень в зв’язку з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач народилася у 1930 році та відповідно до вимог ст. 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"набула статусу дитини війни, а тому згідно із ст. 6 даного Закону має право на підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідач не здійснював позивачу зазначені виплати у 2006 –2007 роках, посилаючись на відсутність у нього відповідних коштів та на невизначеність розрахункової величини (мінімальної пенсії за віком) для розрахунку підвищень до пенсії категорії громадян, які мають статус дітей війни. З січня 2008 року відповідач почав виплачувати підвищення до пенсії у розмірі 10 % мінімальної пенсії за віком.

Обґрунтовуючи рішення щодо вимог позивача, які стосуються 2006 року, суди першої та апеляційної інстанцій правильно зазначили, що відповідно до вимог ст. 110 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік"від 20.12.2005 (із змінами, внесеними 19.01.2006) зазначене підвищення в 2006 році повинно було запроваджуватись поетапно за результатами виконання бюджету у першому півріччі згідно з порядком, який мав бути визначений Кабінетом Міністрів України та погоджений Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

Оскільки Кабінет Міністрів України в 2006 році так і не визначив порядку виплати 30 % надбавки до пенсії дітям війни, то суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про те, що вимоги позивача, які стосуються 2006 року, задоволенню не підлягають.

Вирішуючи позовні вимоги щодо 2007 року, судові інстанції зазначили, що дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"на 2007 рік було зупинено ст. 111 Закону України від 19.12.2006 "Про Державний бюджет України на 2007 рік"(з урахуванням положень п. 12 ст. 71 цього Закону) та визначено, що у 2007 році підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) ) у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Разом з тим, Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 № 6-рп/2007 (v0a6p710-07) (справа про соціальні гарантії громадян) визнані неконституційними положення п. 12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік"щодо зупинення дії на 2007 рік ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Правові підстави вирішення позовних вимог щодо 2008 року також були правильно визначені судами попередніх інстанцій.

Так, Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України"від 28.12.2007 (107-17) внесено зміни до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (2195-15) , зокрема статтею 6 вказаного Закону після внесення змін передбачалось, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Однак, Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 (v010p710-08) положення пункту 41 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України"від 28.12.2007 (107-17) щодо внесення змін до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (2195-15) визнані такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) .

Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Отже, судами попередніх інстанцій правомірно покладено обов’язок на Управління Пенсійного фонду зробити перерахунок пенсії, правильно визначено початкову і кінцеву дати здійснення такого перерахунку та розмежовано періоди стягнення.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення –без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись ст.ст. 222, 223, 224, 230, 231 КАС України, колегія суддів,-

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Зарічному районі м. Суми залишити без задоволення, а постанову Зарічного районного суду м. Суми від 12 березня 2009 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2009 року –без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.