10/297-ПН-А-05 Про спонукання до списання безнадійного боргу по страхових внесках до Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття - 25.11.2009 Прийняття

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Колос"(далі по тексту –позивач, Сільськогосподарське ТОВ "Колос") звернулось до Господарського суду Херсонської області з позовом до Голопристанської міжрайонної державної податкової інспекції в Херсонській області в особі Білозерського відділення (далі по тексту –відповідач-1, Голопристанська МДПІ в Херсонській області) та до Білозерського районного центру зайнятості (далі по тексту –відповідач-2, Білозерський райцентр зайнятості) про спонукання до списання безнадійного боргу по страхових внесках до Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття у розмірі 15 430, 95 грн. (за станом на 01.07.2004 р.).

Постановою Господарського суду Херсонської області від 28.10.2005 р. у справі № 10/297-ПН-А-05 (суддя Александрова Л.І.), залишеною без змін ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 07.02.2006 р. (головуючий –Хуторной В.М., судді –Мойсеєнко Т.В., Радченко О.П.) у задоволені позову відмовлено повністю.

Сільськогосподарське ТОВ "Колос", не погоджуючись з постановою Господарського суду Херсонської області від 28.10.2005 р. та ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 07.02.2006 р. у справі № 10/297-ПН-А-05, звернулось з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга Сільськогосподарського ТОВ "Колос"не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Сільськогосподарське ТОВ "Колос"згідно з положенням Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття"від 02.03.2000 р. (1533-14) №1533 (далі – Закон №1533-III (1533-14) ) є платником страхових внесків до Фонду загальнообов'язкового державного страхування України на випадок безробіття та знаходиться на обліку у Білозерському відділенні Голопристанської МДПІ в Херсонській області.

За результатами перевірки Білозерським райцентром зайнятості (акт перевірки № 59 від 29.09.2004 р.) за період з 01.10.2003 р. по 31.08.2004 р. у позивача склалася заборгованість по страхових внесках до Фонду загальнообов'язкового державного страхування України на випадок безробіття (далі –Фонд) у розмірі 7 834,90 грн. Неможливість своєчасної сплати позивач обґрунтовує форс-мажорними обставинами, наявність яких підтверджується висновками Торгово-промислової палати України: № 3656/05-4 від 02.08.2002 р., № 690/05-4 від 31.01.2003 р., № 4805/05-4 від 20.05.2003 р., № 14634/05-4 від 17.11.2003 р., №2152/05-4 від 20.05.2004 р.

Позивач у 2004 році звернувся до Білозерського райцентру зайнятості із заявою про списання боргу по внескам по безробіттю на підставі п. 18.2 ст. 18 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ (далі – Закон № 2181-ІІІ (2181-14) ).

Відповідачем-2 у списані заборгованості було відмовлено з посиланням на те, що страхові внески не є податками та не входять у перелік податків та зборів, передбачених ст. ст. 13, 14 Закону "Про систему оподаткування"від 21.06.1991 р. № 1251-ХІІ та до податкового боргу страхові внески Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття України не відносяться. Несплачені в строк внески стягуються незалежно від результатів фінансово-господарської діяльності платника. Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (1533-14) не передбачено списання страхових внесків у зв'язку з форс-мажорними обставинами. Центр зайнятості підтвердив заборгованість позивача в сумі 7834,9 грн. станом на 01 липня 2004 р.

За результатами звернення позивача до Голопристанської МДПІ в Херсонський області про списання безнадійного податкового боргу також було відмовлено з посиланням невідповідності довідки вимогам п. 5.2 Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 103 від 14.03.2001 р. (z0016-02)

Відповідно до преамбули Закону № 2181-ІІІ (2181-14) цей нормативно-правовий акт є спеціальним законом з питань оподаткування, що встановлює порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), включаючи збір на обов’язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, врахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Водночас аналіз положень наведеного Закону, законів № 1251-ХІІ (1251-12) та № 1533-ІІІ (1533-14) не дає підстав для віднесення страхових внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття до податків і зборів (обов’язкових платежів).

З абзацу третього статті 1 Закону № 1251-ХІІ вбачається, що ставки, механізм справляння податків і зборів (обов’язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватись іншими законами України, крім законів про оподаткування.

У статтях 5, 14 зазначеного Закону наведено вичерпний перелік податків і зборів (обов’язкових платежів). Податки і збори (обов’язкові платежі), справляння яких ним не передбачено, крім визначених Законом України "Про джерела фінансування дорожнього господарства України" (1562-12) , сплаті не підлягають.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону № 1533-ІІІ (який набрав чинності з 1 січня 2001 року) законодавство про страхування на випадок безробіття складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування (16/98-ВР) , цього Закону, Закону України від 1 березня 1991 року № 803-ХІІ "Про зайнятість населення" (803-12) та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері страхування на випадок безробіття, а також міжнародних договорів України, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України.

Таким чином, відносини у сфері соціального страхування на випадок безробіття регулюються спеціальним законодавством.

Аналізуючи законодавство у зазначеній сфері, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що страхові внески не належать до податків і зборів (обов'язкових платежів) у розумінні Закону № 1251-XII (1251-12) , а також те, що страхові внески не можуть бути податковим боргом (зобов’язанням), оскільки відповідно до пункту 1.3 статті 1 Закону № 2181-ІІІ податковий борг (недоїмка) –це податкове зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене в установлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов’язання. У свою чергу, пункт 1.2 статті 1 цього Закону визначає податкове зобов’язання як зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та строки, визначені цим або іншими законами України. Закон № 2181-ІІІ (2181-14) не може розширювати перелік податків і зборів (обов'язкових платежів) або поширювати порядок погашення зобов’язань платників податків на платежі, не включені до системи оподаткування.

Апеляційний суд та суд першої інстанції, з якими погоджується Вищий адміністративний суд України, дійшли правильного висновку про те, що контролюючими є органи Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування відносно внесків на такий вид страхування у межах компетенції цих органів, встановленої законом.

Статтею 8 Закону № 1533-ІІІ встановлено, що Фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття є цільовим централізованим страховим фондом, некомерційною самоврядною організацією, і кошти фонду не включаються до складу Державного бюджету України.

Згідно з частинами другою, третьою статті 2 Закону № 1251-ХІІ державні цільові фонди –це фонди, які створюються відповідно до законів України і формуються за рахунок визначених цими законами податків і зборів (обов’язкових платежів) юридичних осіб незалежно від форм власності та фізичних осіб. Державні цільові фонди включаються до Державного бюджету України, крім Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Пенсійного фонду України.

З наведеного вбачається, що Фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття є не державним цільовим фондом, а цільовим централізованим страховим фондом, кошти якого не включаються до Державного бюджету України.

Таким чином, не можна вважати зобов’язання зі страхових внесків податковим боргом, на який поширюється дія Закону № 2181-ІІІ (2181-14) .

Включення цим Законом органів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування до переліку контролюючих органів не змінює статусу внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв’язку з чим вони не можуть вважатися податком чи збором у розумінні законів України про оподаткування і не можуть стягуватися в іншому порядку, ніж це передбачено Законом № 1533-ІІІ (1533-14) .

За наведених обставин, Господарський суд Херсонської області та Запорізький апеляційний господарський суд постановили законні і правильні рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Сільськогосподарському ТОВ "Колос".

Згідно ч. 1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з’ясовано обставини справи та надано їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування постанови Господарського суду Херсонської області від 28.10.2005 р. та ухвали Запорізького апеляційного господарського суду від 07.02.2006 р. у справі № 10/297-ПН-А-05 не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд –

Касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Колос"на постанову Господарського суду Херсонської області від 28.10.2005 р. та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 07.02.2006 р. у справі № 10/297-ПН-А-05 залишити без задоволення.