К-14209/07 Про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, якими зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість - 16.07.2008 Прийняття

провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Куп’янської об’єднаної державної податкової інспекції Харківської області на постанову Господарського суду Харківської області від 10 квітня 2007 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2007 року, -

У січні 2007 року приватне підприємство "Фор Ю" (далі - ПП "Фор Ю") звернулося до Куп’янської об’єднаної державної податкової інспекції Харківської області (далі – Куп’янської ОДПІ Харківської області) з позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просило визнати недійсними податкові повідомлення-рішення від 20 січня 2007 року № 0000082310/0 та № 0000092310, якими ПП "Фор Ю" зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2006 року на суму 245041 гривня та відмовлено в бюджетному відшкодуванні податку на додану вартість за листопад 2006 року в сумі 6561 гривня.

Також просило зобов’язати відповідача надати до Держказначейства висновок про відшкодування на його користь податку на додану вартість в розмірі 251602 гривні та стягнути понесені ним витрати на правову допомогу.

Підставою для прийняття оскаржуваних повідомлень-рішень став висновок акту невиїзної позапланової документальної перевірки від 20 січня 2007 року № 61/23-33510910, складений Куп’янською ОДПІ Харківської області, з питання достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПП "Фор Ю" податку на додану вартість за листопад 2006 року про завищення ним суми податкового кредиту, задекларованої за листопад 2006 року, на 245041 гривню та, відповідно, відмову в бюджетному відшкодуванні податку на додану вартість за цей же період, в зв’язку з порушенням підпункту 7.7.11 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Постановою Господарського суду Харківської області від 10 квітня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2007 року, позовні вимоги задоволено частково. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Куп’янської ОДПІ Харківської області № 0000092310\0 від 20 січня 2007 року та зобов’язано останню надати протягом п’яти робочих днів висновок до органу державного казначейства із зазначенням суми ПДВ в розмірі 6561 гривні, що підлягає відшкодуванню з державного бюджету на користь ПП "Фор-Ю", за листопад 2006 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У поданій касаційній скарзі Куп’янська ОДПІ Харківської області, з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволених позовних вимог та відмовити в їх задоволенні.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників відповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ПП "Фор-Ю" було зареєстроване виконавчим комітетом Куп’янської міської ради Харківської області 6 вересня 2005 року. Взято на податковий облік в Куп’янській ОДПІ Харківської області 20 вересня 2005 року. Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість було видано йому 7 жовтня 2005 року (а. с. 34).

Правовідносини у даній справі регулюється нормами Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) в редакції, що діяла до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) . Згідно підпунктом 7.7.1 пункту 7.1 статті 7 вказаного Закону суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду. У разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно із зазначеним підпунктом, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації (пп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 цього Закону).

Відповідно до підпункту 7.7.2. пункту 7.7. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", у строки, передбачені законом для відповідного податкового періоду, платник податку подає органу державної податкової служби за місцем свого знаходження податкову декларацію незалежно від того, чи виникло у цьому періоді податкове зобов’язання чи ні.

Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період. За бажанням платника податку сума бюджетного відшкодування може бути повністю або частково зарахована в рахунок платежів з цього податку. Таке рішення платника податку відображається в податковій декларації.

Підпунктом 7.7.11 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що не має права на отримання бюджетного відшкодування, зокрема, особа, яка була зареєстрована як платник податку на додану вартість менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування.

Судами встановлено, що в податковій декларації з податку на додану вартість за листопад 2006 року, яку ПП "Фор-Ю" подало до Куп’янської ОДПІ Харківської області 19 грудня 2006 року, було заявлено до відшкодування податок на додану вартість в розмірі 251602 гривні, який виник за попередніх 12 податкових періодів. Позивач вважав, що листопад 2006 року є 13-м податковим періодом, в якому він має право на відшкодування заявленої суми податку на додану вартість за весь минулий час.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що право платника податку на бюджетне відшкодування виникає лише з 13-го податкового періоду; відшкодуванню за 13-й податковий період підлягає сума податку на додану вартість, що фактично сплачена постачальникам товарів (робіт, послуг) у складі вартості таких товарів (робіт, послуг) у попередньому періоді. Решта суми податкового кредиту повинна враховуватись у зменшення податкових зобов’язань з цього податку наступних податкових періодів.

На думку судів, оскільки позивач зареєструвався платником податку на додану вартість в жовтні 2005 року, то 13-м податковим періодом є листопад 2006 року, в якому підлягав відшкодуванню податок на додану вартість в сумі 6561 гривня, задекларований позивачем та визначений актом перевірки.

Однак, такий висновок судів не ґрунтується на нормах матеріального права.

Як зазначалося раніше, відповідно до підпункту 7.7.11 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку протягом перших 12 календарних місяців після своєї реєстрації платником на додану вартість (незалежно від обсягів оподатковуваних операцій) не має права на отримання бюджетного відшкодування, незалежно від причин, які призвели до виникнення від’ємного значення цього податку.

Право на декларування бюджетного відшкодування (подання Розрахунку бюджетного відшкодування) такий платник отримає лише за результатами звітного періоду, який настане після закінчення дванадцяти повних календарних місяців, наступних за місяцем, у якому здійснено його реєстрацію платником податку на додану вартість (для ПП "Фор Ю", що зареєструвалося платником ПДВ в жовтні 2005 року, останнім з дванадцяти повних календарних місяців з моменту реєстрації вважатиметься жовтень 2006 року. Тобто, якщо за результатами 13-го податкового періоду, яким буде листопад 2006 року у нього виникає від’ємне значення з ПДВ, то відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до Закону), а при відсутності – зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від’ємне значення, то згідно з підпунктом 7.7.2 цього ж пункту, бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів.

Розрахунок та заява на повернення суми бюджетного відшкодування були подані позивачем разом з декларацією з ПДВ за листопад 2006 року, в якій у рядку 23.1 відображено від’ємне значення попереднього звітного періоду (жовтня 2006 року) в розмірі 6561 гривень.

Таким чином, підприємство може мати право на отримання бюджетного відшкодування, якщо за результатами декларації з податку на додану вартість за листопад 2006 року виникає від’ємне значення, що відображатиметься у рядку 23.1 декларації з податку на додану вартість за грудень 2006 року.

Предметом доказування, відповідно до статті 138 КАС України, є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Для встановлення обставин, зазначених у частині першій цієї статті, у судовому засіданні заслуховуються пояснення осіб, які беруть участь у справі, показання свідків, досліджуються письмові та речові докази, у тому числі носії інформації із записаною на них інформацією, висновки експертів.

Відповідно до частини 4 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з’ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Проте, як встановлено в ході касаційного розгляду, ані суд першої, ані суд апеляційної інстанцій, зробивши висновки про відшкодування податку на додану вартість, не встановили достовірно, в якому ж податковому періоді позивач матиме право на відшкодування такого податку.

За таких обставин, судові рішення не можна визнати законними і обґрунтованими, оскільки вони постановлені на неповно з'ясованих фактичних обставинах справи.

Колегія суддів не погоджується й з висновком судів щодо обґрунтованості позовних вимог про зобов’язання відповідача надіслати органу державного казначейства висновок щодо суми відшкодування податку на додану вартість за деклараціями з цього податку, оскільки відповідно до підпункту 7.7.6 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" відповідач зобов’язаний самостійно вчинити такі дії протягом п’яти робочих днів, наступних за днем отримання рішення, прийнятого за наслідками адміністративного або судового оскарження.

Наведені обставини, відповідно до частини 2 статті 227 КАС України надають суду касаційної інстанції право скасувати прийняті в справі рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір відповідно до норм матеріального права, а обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.