К-16712/07 Про перерахунок пенсії - 25.11.2009 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Іллічівському районі м. Маріуполя Донецької області на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.07.2007 у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Іллічівському районі м. Маріуполя Донецької області про перерахунок пенсії,

У червні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Іллічівському районі м. Маріуполя Донецької області про перерахунок пенсії.

Постановою Іллічівського районного суду м. Маріуполя від 23.04.2007 в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.07.2007 скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги позивача задоволено частково. Зобов’язано управління Пенсійного фонду України в Іллічівському районі м. Маріуполя Донецької області виплачувати ОСОБА_1 додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 100% мінімальної пенсії за віком та підвищену пенсію, як інваліду війни, у розмірі 50% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Зобов’язано відповідача виплачувати ОСОБА_1 державну соціальну допомогу на догляд у розмірах, встановлених Законом України "Про соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам"від 18.05.2004. В задоволенні іншої частини позову відмовлено.

У касаційній скарзі управління Пенсійного фонду України в Іллічівському районі м. Маріуполя Донецької області просить постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.07.2007 скасувати, а постанову Іллічівського районного суду м. Маріуполя від 23.04.2007 залишити в силі, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права.

Перевіривши наведені доводи касаційної скарги та рішення судів щодо правильності застосування ними норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 на час розгляду справи віднесений до 1 категорії осіб, які потерпіли внаслідок Чорнобильської катастрофи, є інвалідом війни 1 групи та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"від 09.04.1992 (2262-12) .

Підвищення пенсії по інвалідності відповідно до статті 25 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"здійснюється відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) , частиною 4 статті 13 якого передбачена виплата підвищеної пенсії, зокрема інвалідам 1 групи 400 процентів пенсії за віком відповідно до Закону України від 23.11.1995 № 458/95-ВР (458/95-ВР) з 01 січня 1996 року та 50 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 01 січня 2006 року.

Відповідно до статті 49 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Статтею 50 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"визначені підстави та умови призначення додаткових пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, зокрема інвалідам 1 групи –100 відсотків мінімальної пенсії за віком. Виплата зазначеної пенсії відповідно до статті 53 даного Закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

Аналіз наведених норм доводить те, що пенсійне забезпечення позивача регулюється декількома Законами, норми яких поширюються на нього.

Вихідними критеріями обрахунку підвищеної та додаткової пенсій виступають розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, та мінімальна пенсія за віком. Мінімальний розмір пенсії за віком, згідно статті 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування"встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Будь-яких інших нормативно-правових актів, які б визначали механізм вирахування мінімальної пенсії за віком або встановлювали її розмір, немає.

За таких обставин положення частини 3 статті 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування"щодо застосування мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною 1 цієї статті тільки стосовно визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для обрахування інших пенсій чи доплат, пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною 1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.

Відповідно до частини 7 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону).

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, вирішуючи даний спір, суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи позовні вимоги позивача, прийшов до обґрунтованого висновку, що при розрахунку підвищеної та додаткової пенсій, передбачених частиною 4 статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"та статтею 50 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовну вимогу ОСОБА_1. щодо зобов’язання управління Пенсійного фонду України в Іллічівському районі м. Маріуполя Донецької області виплачувати йому державну соціальну допомогу на догляд у розмірах, встановлених Законом України "Про соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам", апеляційний суд всупереч статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України не надав належної правової оцінки стосовно правомірності зобов’язання відповідача здійснювати виплату зазначеної допомоги.

Крім того, судом апеляційної інстанції, при частковому задоволенні позовних вимог ОСОБА_1., не було визначено період часу, за який управлінню Пенсійного фонду України в Іллічівському районі м. Маріуполя Донецької області необхідно здійснити позивачу перерахунок пенсії.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню. Вказані порушення норм процесуального права не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, що відповідно до вимог частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування постанови Іллічівського районного суду м. Маріуполя від 23.04.2007 та постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.07.2007 і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Іллічівському районі м. Маріуполя Донецької області задовольнити частково.

Постанову Іллічівського районного суду м. Маріуполя від 23.04.2007 та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.07.2007 у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Іллічівському районі м. Маріуполя Донецької області про перерахунок пенсії скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.