Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Сергейчука О.А.

Суддів Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

Степашка О.І.

секретар судового засідання Меньшикова О.Я.

за участю представників:

позивача: не викликались;

відповідача: не викликались

розглянувши в порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Дубенської об’єднаної державної податкової інспекції Рівненської області

на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.03.2005р.

у справі №18/335

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Радивилівський молокозавод"

до Дубенської об’єднаної державної податкової інспекції Рівненської області

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

Відкрите акціонерне товариство "Радивилівський молокозавод" (далі по тексту – позивач, ВАТ "Радивилівський молокозавод") звернулось до Господарського суду Рівненської області з позовом до Дубенської об’єднаної державної податкової інспекції Рівненської області (далі по тексту – відповідач, Дубенська ОДПІ) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 20.09.2004р. №0000162650/0, №0000172650/0 та №0000152650/0.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 10.11.2004р. у справі №18/335 (суддя Гудак А.В.), яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 10.03.2005р. (головуючий суддя – Бонк Т.Б., судді Марко Р.І., Бойко С.М.), позовні вимоги задоволено; визнано недійсними податкові повідомлення-рішення від 20.09.2004р. №0000162650/0, №0000172650/0 та №0000152650/0.

Дубенська ОДПІ, не погоджуючись з постановою Львівського апеляційного господарського суду від 10.03.2005р. у справі №18/335, звернулась з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга Дубенської ОДПІ не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 20.09.2004р. Дубенською ОДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення: 1) №0000162650/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 112310,00 грн., в т.ч. 102100,00 грн. основного платежу та 10 210,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій; 2) №0000152650/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 33880,00 грн., в т.ч. 30800,00 грн. основного платежу та 3080,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій; 3) №0000172650/0, яким виявлено завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 50867,00 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення прийнято Дубенською ОДПІ на підставі акту "Про результати позапланової документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства при визначенні заявленої до відшкодування із бюджету суми ПДВ ВАТ "Радивилівський молокозавод", код ЄДРПОУ – 13970763 за період з 01.04.2004р. по 30.06.2004р." від 20.09.2004 р. №77/23/26/13970763 (далі по тексту – Акт перевірки).

Відповідно до висновків Акту перевірки позивачем в порушення вимог: 1) п. 5.1, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" занижено податок на прибуток в сумі 102100,00 грн.; 2) п.п. 7.4.1 та п.п.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" завищено суми податку на додану вартість на 81667,00 грн., що призвело до незаконного відшкодування з бюджету податку на додану вартість в сумі 30800,00 грн., та завищено суми податку на додану вартість на 50867,00 грн.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що 03.05.2004р. між ТОВ "Радивилівмолоко" та позивачем укладено договір купівлі-продажу казеїну технічного у кількості 20 тонн на суму 490000,08 грн., в т.ч. податок на додану вартість, а також укладено договір купівлі-продажу №1 між позивачем та фірмою "Казеїна польська" (Польща) про продаж казеїну технічного, на виконання якого 20.05.2004р. ВАТ "Радивилівський молокозавод" експортував казеїн технічний у кількості 20 тонн на загальну суму 490000,08 грн., включаючи податок на додану вартість 20%, за межі митної території України.

Стосовно зазначеного у висновках Акту перевірки порушення позивачем вимог п. 5.1, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" щодо документального підтвердження віднесення позивачем витрат по придбанню казеїну технічного до складу валових витрат Вищий адміністративний суд України звертає увагу на наступне.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (тут і далі по тексту нормативно-правові акти в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пункт 5.11 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не дозволяє установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі.

Судами попередніх інстанцій досліджено податкові накладні: від 12.05.2004р. №759-1, від 13.05.2004р. №772-1 та від 17.05.2004р. №792, по яких ТОВ "Радивилівмолоко" здійснив відвантаження продукції на виконання умов договору купівлі-продажу казеїну технічного від 03.05.2004р., а також, платіжні доручення, за якими здійснено розрахунки між ТОВ "Радивилівмолоко" та ВАТ "Радивилівський молокозавод" від 01.06.2004р. №383, від 27.05.2004р. №382, від 13.05.2004р. №28 та від 12.05.2004р. №27, та встановлено відповідність їх форми вимогам законодавства.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність достатніх підстав для віднесення позивачем витрат, пов’язаних із придбанням 20 тонн казеїну технічного у ТОВ "Радивилівмолоко", до складу валових витрат.

Стосовно зазначеного у висновках Акту перевірки порушення позивачем вимог п.п. 7.4.1 та п.п.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", внаслідок якого завищено суму податку на додану вартість за травень 2004р. на суму 81667,00 грн., що призвело до відшкодування з державного бюджету податку на додану вартість в серпні 2004р. в сумі 30800,00 грн., та завищено суму податку на додану вартість у розмірі 50867,00 грн. Вищий адміністративний суд України звертає увагу на наступне.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно п.п.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, не підтверджених податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) – актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Відповідно до п.п 7.5.1 п. 7.5 статті 7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) – в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, податкова накладна є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару.

Судами попередніх інстанцій, крім податкових накладних, виписаних ТОВ "Радивилівмолоко", та платіжних доручень досліджено вантажно-митну декларацію від 20.05.2004р. №204030000/4/000826, якою засвідчується вивезення ВАТ "Радивилівський молокозавод" за межі митної території України 20 тонн казеїну технічного на виконання умов договору купівлі-продажу від 03.05.2004р. №1 фірмі-одержувачу "Казеїна польська" (Польща).

З урахуванням викладеного, судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про правомірність формування позивачем податкового кредиту та відсутність факту завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Згідно ч. 1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судом апеляційної інстанції належним чином з’ясовано обставини справи та дано їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення Господарського суду Рівненської області від 10.11.2004 р. та постанови Львівського апеляційного господарського суду від 10.03.2005р. у справі №18/335 не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд –

Касаційну скаргу Дубенської об’єднаної державної податкової інспекції Рівненської області на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.03.2005р. у справі №18/335 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Рівненської області від 10.11.2004 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.03.2005р. у справі №18/335 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.