Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Сергейчука О.А.

Суддів Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

Степашка О.І.

секретар судового засідання Меньшикова О.Я.

за участю представників:

позивача: не викликались;

відповідача: не викликались

розглянувши в порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька

на постанову Господарського суду Донецької області від 31.05.2007 р.

у справі №7/28

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.08.2007 р.

у справі№22-а-1794/07

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД АКС"

до 1.Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька

2.Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області

за участю Прокурора Донецької області

про відшкодування податку на додану вартість

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД АКС" (далі по тексту – позивач, ТОВ "ТД АКС") звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька (далі по тексту – відповідач 1, ДПІ у Київському районі м. Донецька) та Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області (далі по тексту – відповідач 2) про відшкодування з Державного бюджету України суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2005 р. у розмірі 3 094,00 грн.

Постановою Господарського суду Донецької області від 31.05.2007 р. у справі №7/28 (суддя Малашкевич С.А.), яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.08.2007 р. у справі №22-а-1794/07 (головуючий суддя – Ханова Р.Ф., судді Колеснік Г.А., Сіваченко І.В.), позовні вимоги задоволено; стягнуто з Державного бюджету України суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2005 р. у розмірі 3 094,00 грн.

ДПІ у Київському районі м. Донецька, не погоджуючись з Господарського суду Донецької області від 31.05.2007 р. у справі №7/28 та ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.08.2007 р. у справі №22-а-1794/07, звернулась з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга ДПІ у Київському районі м. Донецька не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 18.01.2006 р. позивач подав до ДПІ у Київському районі м. Донецька податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2005 р., відповідно до якої сума бюджетного відшкодування на рахунок платника податку склала 3 094,00 грн.

ДПІ у Київському районі м. Донецька 25.01.2006 р. надіслала ТОВ "ТД АКС" запит №937/10/5-113 про надання завірених копій первинних документів, що підтверджують факт оплати (послуг) основним постачальникам, та копії реєстрів отриманих і виданих податкових накладних за листопад, грудень 2005 р. з метою проведення документальної невиїзної перевірки нарахування бюджетного відшкодування по декларації за грудень 2005 р. Проте, після надання позивачем документів відповідно до запиту, відповідачем 1 не надано висновок щодо можливості відшкодування суми податку на додану вартість у розмірі 3 094,00 грн.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що 30.03.2006 р. ДПІ у Київському районі м. Донецька видала наказ №178 про проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ "ТД АКС" з питання правомірності заявлених до відшкодування сум податку на додану вартість за грудень 2005 р. та заявила про необхідність проведення зустрічних перевірок контрагентів позивача по ланцюгу до кінцевого виробника. В проведені вказаної перевірки позивачем відмовлено, про що відповідачем 1 складений акт від 03.03.2006 р. №3/23-4/25120188.

Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне зазначити, що відповідно до преамбули Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) цей Закон (168/97-ВР) визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені у п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Відповідно до п.п. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Згідно з положеннями п.п. 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

Судами попередніх інстанцій досліджено пояснення ДПІ у Київському районі м. Донецька від 30.05.2007 р. №8548/10/10-013, якими підтверджено відсутність арифметичних та методологічних помилок в деклараціях позивача за листопад, грудень 2005 р., в яких визначено суму бюджетного відшкодування у розмірі 3 094,00 грн., а також не встановлено порушень під час звірки даних, зазначених у розрахунку бюджетного відшкодування.

При цьому, судова колегія погоджується з зауваженнями судів попередніх інстанцій про те, що Закон України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) не ставить в залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання від’ємного значення суми поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Якщо контрагент не виконав свого зобов’язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Абзацом другим п.п. 7.7.5 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено обов’язок податкового органу у п’ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. Проте, Законом України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) не передбачені обставини, за яких податковий орган може утриматися від виконання зазначеного обов’язку за відсутності підстав, визначених у п.п. 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 Закону.

З огляду на викладене, Вищий адміністративний суд України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що позивач обґрунтовано заявив до відшкодування суму податку на додану вартість за грудень 2005 р. у розмірі 3 094,00 грн., а відповідач 1 безпідставно поставив право позивача на отримання бюджетного відшкодування в залежність від проведення зустрічних перевірок контрагентів по всьому ланцюгу до виробника.

Згідно ч. 1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з’ясовано обставини справи та дано їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування постанови Господарського суду Донецької області від 31.05.2007 р. у справі №7/28 та ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.08.2007 р. у справі №22-а-1794/07 не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд –

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Димитрові на постанову Господарського суду Донецької області від 31.05.2007 р. у справі №7/28 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.08.2007 р. у справі №22-а-1794/07 залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Донецької області від 31.05.2007 р. у справі №7/28 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.08.2007 р. у справі №22-а-1794/07 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.