Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого-судді Брайка А. I.,

суддів Голубєвої Г. К.,

Карася О. В.,

Костенка М. I.,

Маринчак Н. Є.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва

на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 28.11.2006р. у справі № 10/122

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Дамен Шіпярдс Океан"

до:

1) Державної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва,

2) Відділення Державного казначейства у м. Миколаєві

про стягнення процентів,

встановив:

Відкритим акціонерним товариством "Дамен Шіпярдс Океан" подано позов про стягнення з Державного бюджету України бюджетної заборгованості з податку на додану вартість в сумі 1 627 330 грн. та відшкодування суми відсотків в розмірі 33 719 грн. 56 коп. за несвоєчасне відшкодування вказаного податку.

В подальшому заявою про уточнення позовних вимог позивач відмовився від позову в частині стягнення бюджетної заборгованості відшкодованого податку на додану вартість на суму 1 627 330 грн. та просив стягнути суму процентів у розмірі 24 950 грн. 60 коп. за несвоєчасне його відшкодування.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 26.05.2005р. у справі № 10/122, прийнятим відповідно норм ГПК України (1798-12) , в задоволенні позову відмовлено.

В обгрунтування такого висновку суд першої інстанції зазначив, що погашення бюджетної заборгованості позивача оформлено облігаціями внутрішньої державної позики відповідно до ст. 12 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" (1344-15) , тобто ним обрано інший шлях погашення такої заборгованості ніж той, що зазначено в ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , а оскільки ст. 8 цього Закону не містить вимог щодо нарахування процентів на прострочену бюджетну заборгованість, що виникла у зв'язку із здійсненням експортних операцій, то підстави стягнення відсотків відсутні.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 28.11.2006р., прийнятою відповідно норм КАС України (2747-15) , рішення від 26.05.2005р. скасовано, провадження у справі про стягнення бюджетної заборгованості по податку на додану вартість у сумі 1 627 330 грн. закрито; стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 24 950 грн. 60 коп. відсотків за несвоєчасне відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за грудень 2003 року.

Постанова мотивована тим, що право на стягнення процентів виникає незалежно від способу погашення заборгованості та не залежить від того, яким саме способом дана заборгованість погашена, єдиною підставою для нарахування процентів є порушення строків відшкодування та ніяких обмежень щодо права платника податку звернутися до суду законодавець не встановлює; спосіб погашення заборгованості, передбачений ст. 12 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" (1344-15) є альтернативним, нарівні із способами, встановленими ст. ст. 7, 8 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) та не позбавляє права позивача на отримання відшкодування та стягнення процентів відповідно до зазначених положень цього Закону.

Відповідач, не погоджуючись з вказаним рішенням суду апеляційної інстанції, подав касаційну скаргу в якій просить його скасувати, в позові позивачу відмовити посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: пп. 7.7.3. п. 7.7. ст. 7, ст. 8 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , ст. 12 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" (1344-15) , ч. 2 ст. 9 КАС України (2747-15) .

Позивач заперечення на касаційну скаргу не подав.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин справи, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню по слідуючим доводам та мотивам.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, 20.01.2004р. позивачем подана податкова декларація з податку на додану вартість за грудень 2003 року із зазначенням суми бюджетного відшкодування в загальній сумі 1 627 330 грн. з яких 923 126 грн. підлягали відшкодуванню протягом 30 календарних днів з дня подання декларації (розрахунку експортного відшкодування), 704 204 грн. - після погашення податкових зобов'язань платника протягом трьох наступних звітних періодів; датою виникнення бюджетної заборгованості по експорту з податку на додану вартість є 20.02.2004р., по звичайному ПДВ - 20.04.2004р., і ця заборгованість станом на 23.06.2004р. не відшкодована; під час розгляду справи позивачем оформлено на вимогу контролюючого органу облігації на 1 627 330 грн., зарахування яких відбулось лише в липні 2004 року.

Відповідно до абз. 1 пп. 7.7.1., абз. 1 пп. 7.7.3. п. 7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) (в редакції станом на день подання податкової декларації) суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду; у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.

Статтею 8 цього Закону визначені особливості оподаткування операцій з вивезення (пересилання) товарів (робіт, послуг) за межі митної території України, п. п. 8.1., 8.6. якої передбачене право платника податку, який здійснює операції з вивезення (пересилання) товарів (робіт, послуг) за межі митної території України (експорт) і подає розрахунок експортного відшкодування за наслідками податкового місяця, на отримання експортного відшкодування протягом 30 календарних днів з дня подання такого розрахунку.

Згідно абз. 5 пп. 7.7.3. п. 7.7. ст. 7 вказаного Закону суми, що не відшкодовані платнику податку протягом визначеного у цьому пункті строку, вважаються бюджетною заборгованістю. На суму бюджетної заборгованості нараховуються проценти на рівні 120 відсотків від облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент її виникнення, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

При цьому будь-яких обмежень щодо не нарахування процентів на бюджетну заборгованість, яка виникла у зв'язку із здійсненням операцій з вивезення (пересилання) товарів (робіт, послуг) за межі митної території України, як вищезазначений підпункт, так і інші положення Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , не передбачають.

Частиною 1 статті 12 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" (1344-15) (в редакції до 17.06.2004р.) передбачено здійснення погашення простроченої бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, яка виникла станом на 1 листопада 2003 року і не відшкодована на 1 січня 2004 року, шляхом її оформлення облігаціями внутрішньої державної позики з терміном обігу п'ять років.

Таким чином, зважаючи на дати виникнення бюджетної заборгованості, в даному випадку застосування відповідачем вказаної статті до спірних правовідносин є помилковим, а з урахуванням оформлення облігацій на суму бюджетної заборгованості по декларації за грудень 2003 року та вищенаведених положень Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , як обгрунтовано зазначено апеляційним господарським судом, позивач має право на стягнення процентів в сумі 24 950 грн. 60 коп. за загальний період з 01.03 по 15.06.2004р.

Закриття провадження у справі про стягнення бюджетної заборгованості по податку на додану вартість в розмірі 1 627 330 грн. не суперечить положенням ст. ст. 157, 159, 196, 203 КАС України (2747-15) .

За вказаних обставин, зважаючи на відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок суду апеляційної інстанції є вірним, а вимоги відповідача - необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, 254 КАС України (2747-15) , -

ухвалив:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва відхилити, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 28.11.2006р. у справі № 10/122 залишити без змін.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена відповідно до вимог ст. ст. 235 - 237, ч. 1 ст. 238 КАС України (2747-15) .