Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

У січні 2007 року ТОВ "РОСТпродукт"звернулось з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Зарічному районі м. Суми про скасування рішень начальника Управління пенсійного фонду України в Зарічному районі м. Суми від 25.12.2006 року №1215 та №1216 про застосування фінансових санкцій за донарахування страхувальником сум своєчасно не обчислених та несплачених страхових внесків.

Постановою Господарського суду Сумської області від 02.04.2007 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2007 року, позов задоволено частково. Скасовано рішення начальника Управління Пенсійного фонду України в Зарічному районі м. Суми від 25.12.2006 року №1216 "Про застосування фінансових санкцій за приховування (заниження) страхувальником сум заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються страхові внески. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановленими по справі рішеннями судів Управління Пенсійного фонду України в Зарічному районі м. Суми звернулось з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.

У касаційній скарзі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права скаржник ставить питання про скасування постанови Господарського суду Сумської області від 02.04.2007 року та ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2007 року та просить ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Так, скаржник зазначає, що в ході документальної перевірки позивача виявлено факти заниження сум виплат, на які нараховуються страхові внески за липень 2005р. на суму 180,00 грн. та за серпень 2005р. на суму 1125,00 грн., що відображено в акті перевірки правильності повноти нарахування, своєчасності сплати збору на обов’язкове державне пенсійне страхування та інших платежів до Пенсійного фонду № 272 від 19.12.2006р. Згідно з п. 3 ч. 9 ст. 106 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування"за приховування (заниження) страхувальником суми заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються страхові внески накладається штраф у розмірі всієї суми прихованої (заниженої) заробітної плати (виплат, доходу), а в разі повторного протягом року такого порушення –штраф у триразовому розмірі суми прихованої (заниженої) заробітної плати (виплат, доходу). Рішення про застосування фінансових санкцій від 25.12.2006р. №1216 прийняте управлінням в межах його компетенції та відповідно до чинного законодавства.

Перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Управлінням Пенсійного фонду України в Зарічному районі м. Сум було здійснено перевірку позивача щодо своєчасності, достовірності та повноти нарахування зобов’язання та своєчасності сплати ним збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, за результатами якої було прийнято рішення №1215 від 19.12.2006 р. про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків і застосовано фінансові санкції в розмірі 55,93 грн. та рішення від 25.12.2006 р. № 1216 про застосування фінансових санкцій за приховування (заниження) страхувальником сум заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються страхові внески, згідно якого застосовано фінансові санкції в розмірі 3555,00 грн. за повторне приховування (заниження) сум заробітної плати (виплат, доходу).

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій стосовно правильності скасування рішення від 25.12.2006 р. № 1216, оскільки факт повторного порушення не мав місця, так як позивач за серпень та вересень 2005 р. самостійно виявив факт заниження страхових внесків, що відображено ним в розрахунках, поданих до Пенсійного фонду та не може вважатися повторним приховуванням (заниженням) сум заробітної плати. Факт виправлення не заперечується відповідачем.

Крім того, як вірно зазначив суд апеляційної інстанції факт виявленого порушення Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) від 07.09.2003 не викладено відповідачем в акті документальної перевірки № 272 від 19.12.2006 чітко та в повній мірі, не міститься посилання на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів, як і зазначено в п. 1.5 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з дотримання чинного законодавства платниками збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 21.03.2003, та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.05.2003 за №359/7680 (z0359-03) .

Згідно ч. 3 ст. 211 Кодексу адміністративного судочинства України підставами касаційного оскарження судового рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права та відсутні передбачені ст. 227 КАС України підстави для їх скасування.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити у задоволенні касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Зарічному районі м. Суми залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Сумської області від 02.04.2007 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2007 –без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку ст.ст. 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.