Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого: судді Сіроша М.В.

Суддів: Харченка В.В.

Гончар Л.Я.

Чалого С.Я.

Черпіцької Л.Т.

Секретар судового

засідання Ніколенко Г.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві справу за касаційною скаргою Державного підприємства "Донецька залізниця" в особі структурного підрозділу локомотивного депо Іловайськ на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2008 року у справі за позовом Державного підприємства "Донецька залізниця"в особі структурного підрозділу локомотивне депо Іловайськ до управління Пенсійного фонду України в м. Харцизьку про визнання недійсною вимоги,-

У лютому 2008 року Державне підприємство "Донецька залізниця"в особі структурного підрозділу локомотивне депо Іловайськ звернулося до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Харцизьку про визнання недійсною вимоги.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 26 березня 2008 року позовні вимоги Державного підприємства "Донецька залізниця"в особі структурного підрозділу локомотивне депо Іловайськ задоволено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2008 року постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 березня 2008 року скасовано, в задоволенні позовних вимог Державного підприємства "Донецька залізниця"в особі структурного підрозділу локомотивне депо Іловайськ відмовлено.

На судове рішення суду апеляційної інстанції надійшла касаційна скарга Державного підприємства "Донецька залізниця"в особі структурного підрозділу локомотивне депо Іловайськ, в якій ставиться питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, пояснення осіб, що беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарг, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції виходив з того, що вимога сформована відповідачем на виконання приписів статті 106 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування"відповідно до пункту 8.3 Інструкції Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, яка затверджена Постановою правління ПФУ України від 19 грудня 2003 року №21-1 (z0064-04) внаслідок того що позивач має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків. Вимога сформована на підставі даних з карток особових рахунків страхувальників за формою згідно з додатком 9 наведеної Інструкції.

Проте з таким висновком суду не можна погодитися з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем була проведена планова перевірка структурного підрозділу позивача з питання додержання вимог законодавства щодо розрахунків з бюджетом ПФУ по страховим внескам та формування індивідуальних відомостей застрахованих осіб за період з 01.11.2003 року по 31.12.2006 року, за результатами якої був складений акт від 28.02.2007 року, за висновками якого, локомотивним депо Іловайськ своєчасно не обчислені та не сплачені страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, а саме, з сум витрат на безкоштовний проїзд працівникам залізничного транспорту. На підставі зазначеного акту відповідачем була прийнята вимога про сплату боргу від 28.12.2007 року на суму 219416,29 грн.

Згідно з абзацом першим частини першої статті 19 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування"страхові внески до солідарної системи - нараховуються для роботодавця –на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці" (108/95-ВР) , виплату винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб, а також на суми оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про оплату праці"від 24.03.1995 р. № 108/95-ВР заробітна плата –це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Структура заробітної плати визначена ст.. 2 вказаного закону і складається із основної заробітної плати, додаткової та компенсаційних виплат.

Додаткова заробітна плата –це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов’язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

До інших заохочувальних та компенсаційних виплат належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Згідно із ч. 1, ч. 2, ч. З ст.. 16 Закону України "Про залізничний транспорт" (273/96-ВР) соціальний захист працівників залізничного транспорту загального користування здійснюється у встановленому порядку згідно з чинним законодавством України. Працівники залізничного транспорту загального користування та члени їх сімей (утриманці) користуються правом на безплатний проїзд залізничним транспортом. Порядок та умови надання цих та інших пільг встановлюються Кабінетом Міністрів України, колективними договорами та угодами. За працівниками підприємств, установ та організацій залізничного транспорту загального користування, які були переведені на іншу роботу в цій галузі або в інші галузі внаслідок трудового каліцтва чи професійного захворювання або якщо вони вийшли на пенсію по інвалідності чи за віком, зберігаються право на безплатний проїзд залізничним транспортом та інші пільги, які встановлені законодавчими актами України для працівників залізничного транспорту, колективними договорами та угодами. Постановою Кабінету Міністрів України "Про реалізацію частини другої та третьої статті 16 Закону України "Про залізничний транспорт"від 21 лютого 2001 року № 160 (160-2001-п) встановлено, що витрати підприємств залізничного транспорту, пов’язані з безоплатним проїздом зазначених осіб, не включаються до складу валових витрат цих підприємств.

Надане законом право працівників залізничного транспорту на безоплатний проїзд залізничним транспортом є соціальним захистом, яке також зберігається за працівниками залізничного транспорту, які вийшли на пенсію, або були переведені на іншу роботу в цій галузі внаслідок трудового каліцтва чи професійного захворювання.

Втрати, пов’язані із користування працівниками залізничного транспорту наданими законом пільгами у вигляді безоплатного проїзду, не можуть бути складовою фактичних витрат на оплату праці.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись ст. ст. 210, 221, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Державного підприємства "Донецька залізниця"в особі структурного підрозділу локомотивне депо Іловайськ задовольнити, постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2008 року скасувати, постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 березня 2008 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та у порядку визначеними статтями 237 –239 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .