Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Брайка А.І.

Карася О.В.

Костенка М.І.

Маринчак Н.Є.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Миколаївського обласного військового комісаріату

на постанову Апеляційного суду Миколаївської області від 13.10.2006 року

по справі № 22а-586/2006

за позовом ОСОБА_1

до Миколаївського обласного військового комісаріату

про проведення перерахунку раніше призначеної пенсії, -

В червні 2006 року ОСОБА_1. звернувся до Центрального районного суду м. Миколаєва з позовом до Миколаївського обласного військового комісаріату про проведення перерахунку раніше призначеної пенсії.

Постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 02.08.2006 року у даній справі у задоволенні позову відмовлено з огляду на неправомірність заявлених вимог.

Постановою Апеляційного суду Миколаївської області від 13.10.2006 року скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено; Зобов'язано Миколаївський обласний військовий комісаріат здійснити перерахунок призначеної ОСОБА_1 пенсії за минулий час, врахувавши при цьому:

- 33,3% премії, передбаченої п. 34 Положення про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України, затвердженого Наказом Міністра оборони України від 05 березня 2001 р. за період з 1 березня 2001 р. до 31 грудня 2004 р.; щомісячну 40% надбавку, встановлену Указом Президента від 14 липня 1999 р. №847/99 (847/99) за період з 1 вересня 1999 р. по 31 грудня 2002 р.; щомісячну 100% надбавку за службу в Збройних Силах України, встановлену Указом Президента України від 23 лютого 2002 р. №173 (173/2002) за період з 1 січня 2003 р. по 31 грудня 2004 р.; щомісячну 86% надбавку за безперервну військову службу, встановлену Указом Президента України від 05 травня 2003 р. № 389 (389/2003) за період з 1 січня 2003 р. по з 1 грудня 2004 р. .

Не погодившись із постановою суду апеляційної інстанції відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Апеляційного суду Миколаївської області від 13.10.2006 року, як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального права, та залишити без змін постанову суду першої інстанції, оскільки скаржник вважає її такою, що прийнята з правильним застосуванням норм чинного законодавства.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач 32 роки прослужив в складі Збройних Сил СРСР, а 09.03.1991 р. його звільнено з військової служби та була призначена щомісячна пенсія.

з 1 січня 2005 р. раніше призначена пенсія була перерахована з врахуванням положень ст. 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 р. (з наступними змінами).

В той же час, як вважає ОСОБА_1., відповідач незаконно відмовився перерахувати пенсію відповідно до нормативно-правових актів, прийнятих за період з 1992 р. по 2004 р. з врахуванням:

- щомісячної 40% надбавки, встановленої Указом Президента від 14 липня 1999 р. №847/99 (847/99) за період з 1 вересня 1999 р. по 31 грудня 2002 р.;

- щомісячної 100% надбавки за службу в Збройних Силах України, встановленої Указом Президента України від 23 лютого 2002 р. № 173 (173/2002) за період з 1 січня 2003 р. по 31 грудня 2004 р.;

- щомісячної надбавки за безперервну військову службу, встановленої Указом Президента України від 05 травня 2003 р. № 389 (389/2003) за період з 1 січня 2003 р. по з 1 грудня 2004р.

- 33,3% премії, передбаченої п. 34 Положення про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України, затвердженого Наказом Міністра оборони України від 05 березня 2001 р. за період з 1 березня 2001 р. до 31 грудня 2004 р.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб", який визначає умови та порядок пенсійного забезпечення військовослужбовців Збройних сил України, пенсійне забезпечення військовослужбовців, які мають право на пенсію здійснюється відповідними відомствами в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч.3 ст.43 вищевказаного Закону пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, встановлених законодавством. Сам Закон не встановлює будь-яких обмежень щодо розміру пенсії, а відносить це питання на вирішення Кабінету Міністрів України.

Згідно п.7 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992р. №393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" (393-92-п) пенсії обчислюються з таких видів грошового забезпечення: окладу за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням; окладу за військове або спеціальне звання; процентної надбавки за вислугу років; додаткових видів грошового забезпечення, що надаються щомісяця (надбавки за вчене звання і науковий ступінь, кваліфікацію та умови служби). При цьому розмір додаткових видів грошового забезпечення визначається (за вибором тих, хто звернувся за пенсією) за 24 останні календарні місяці служби підряд перед зверненням за пенсією або за будь-які 60 календарних місяців служби підряд протягом усієї служби перед зверненням за пенсією незалежно від наявних перерв у службі.

З наведених обставин слідує, що вказані позивачем надбавки відносяться до додаткових видів грошового забезпечення й приймаються в розрахунок при нарахуванні пенсії особам, які отримували її під час проходження служби і звільнені після її запровадження. Під час проходження служби позивач вказаних надбавок не отримував, оскільки звільнений до їх запровадження, а тому дія вищевказаних нормативних актів на нього не поширюється.

З огляду на вищеописане суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову. Цей висновок узгоджується також із п.8 роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.04.2005р. N4 (v0004700-05) "Про окремі питання застосування судами України законодавства про пенсійне забезпечення військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби), осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" про те, що законодавством з питань пенсійного забезпечення, яке діяло до 01.01.2005р., не було передбачено можливості перерахунку раніше призначених пенсій у зв'язку із запровадженням після звільнення військовослужбовців та осіб, котрі мають право на пенсію згідно із Законом "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб, нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, яких вони не отримували під час служби, а також премій. Закон "Про внесення змін до ст.43 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" (1769-15) , який набув чинності 01.01.2005р., не має зворотної сили, тому вимоги щодо перерахунку пенсії з урахуванням запроваджених після звільнення зі служби нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премій за минулий час, тобто до 01.01.2005р., задоволенню не підлягають.

Таким чином, судом першої інстанції правомірно застосовано норми матеріального та процесуального права до спірних правовідносин.

Відповідно до ст. 226 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

З огляду на вказані обставини колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку про скасування постанови Апеляційного суду Миколаївської області від 13.10.2006 року з підстав невідповідності її нормам матеріального та процесуального права, та залишенні в силі постанови Центрального районного суду м. Миколаєва від 02.08.2006 року.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 226, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу Миколаївського обласного військового комісаріату задовольнити.

Постанову Апеляційного суду Миколаївської області від 13.10.2006 року скасувати та залишити в силі постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 02.08.2006 року по справі № 22а-586/2006.

Справу № 22а-586/2006 повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголоше ння, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.