копія

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого, судді Смоковича М.І.,

суддів Горбатюка С.А., Сороки М.О. Чумаченко Т.А., Штульмана І.В.,

провівши попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції (далі - ДПІ) у Голосіївському районі м. Києва та Державної податкової адміністрації України про відмову від ідентифікаційного номера за касаційною скаргою ДПІ у Голосіївському районі м. Києва на ухвалу апеляційного суду м. Києва від 01 грудня 2006 року,

У березні 2006 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва про зобов'язання вчинити дії у зв'язку з відмовою суб'єкта оскарження звільнити її від ідентифікаційного номеру.

Вимоги обґрунтовувала тим, що вона є віруючою людиною і за своїми релігійними переконаннями відмовляється від присвоєного ідентифікаційного номера, але відповідач залишив без задоволення її заву про відмову від ідентифікаційного номера.

Просила зобов'язати Державну податкову адміністрацію України присвоєний їй ідентифікаційний номер та всю інформацію про неї виключити з інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів, що міститься у базах даних відповідачів і надалі не вносити будь-яку інформацію про неї в інформаційний фонд, а також зобов'язати ДПІ у Голосіївському районі м. Києва зробити в її паспорті на одній із сторінок відмітку про наявність у неї права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера: "Має право здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номеру", завіривши цей запис підписом відповідальної особи та гербовою печаткою ДПІ у Голосіївському районі м. Києва.

Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 27 березня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

ДПІ у Голосіївському районі м. Києва оскаржила його до апеляційного суду, але подала апеляційну скаргу з пропуском встановленого процесуальним законом строку на оскарження. Просила суд апеляційної інстанції його поновити, посилаючись на те, що строк на оскарження судового рішення вона пропустила з поважних причин.

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 01 грудня 2006 року у задоволенні клопотання ДПІ у Голосіївському районі м. Києва про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження суду першої інстанції відмовлено. Апеляційну скаргу залишено без розгляду.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції ДПІ у Голосіївському районі м. Києва подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу апеляційного суду як таку що постановлена з порушенням норм процесуального права та направити справу на розгляд до апеляційного суду.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування апеляційним судом норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скар­га не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Суд апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні клопотання ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, виходив з того, що строк на подачу апеляційної скарги пропущено без поважних причин, оскільки представник ДПІ у Голосіївському районі м. Києва в судовому засіданні 27 березня 2006 року був присутній при оголошенні постанови суду, а причину завантаженості юридичного відділу не можна вважати поважною.

Такий висновок є правильним, оскільки він ґрунтується на фактичних обставинах справи та відповідає вимогам чинного процесуального законодавства.

Відповідно до частини третьої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ) заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Частиною шостою статті 186 цього ж Кодексу передбачено, що заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановлюється ухвала.

ДПІ у Голосіївському районі м. Києва направила апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції від 27 березня 2006 лише 30 червня 2006 року та не навела суду переконливих даних про те, що цей строк був пропущений з поважних причин.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції не мав підстав для задоволення заяви ДПІ у Голосіївському районі м. Києва про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення.

Доводи касаційної скарги правильність висновку суду апеляційної інстанції не спростовують.

За правилами частини 1 статті 224 КАС України якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без зміни.

Ухвала суду апеляційної інстанції є законною та обґрунтованою.

З огляду на викладене та керуючись статтями 210, 220, 220-1, 230 КАС України, колегія суддів,

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва залишити без задоволення, а ухвалу апеляційного суду м. Києва від 01 грудня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва та Державної податкової адміністрації України про відмову від ідентифікаційного номера - без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як у випадку та з підстав, передбачених статями 236, 237 Кодексу адміністративного судочинства України до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами, протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.