Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого

Цуркана М.І.,

суддів:

Гашицького О.В.,

Мойсюка М.І.,

Сороки М.О.,

Штульмана І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_6 до Управління праці та соціального захисту населення Брянківської міської ради Луганської області, треті особи –Головне управління Державного казначейства України в Луганській області, Міністерство праці та соціальної політики України про визнання незаконною бездіяльності суб’єктів владних повноважень та стягнення недоплаченої щорічної разової допомоги, яка переглядається за касаційною скаргою ОСОБА_6 на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2008 року

У січні 2008 року ОСОБА_6 звернулася з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Брянківської міської ради Луганської області (УПСЗН) про визнання незаконною бездіяльності суб’єктів владних повноважень та стягнення недоплаченої щорічної разової допомоги.

Зазначала, що відповідно до статті 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"від 22 жовтня 1993 року №3551 (Закон №3551) щорічно до 5 травня їй, як учаснику війни, належить виплачувати разову грошову допомогу у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком.

Посилаючись на те, що у 2004-2007 роках виплати проведені у розмірі, що не співвідноситься із розміром мінімальної пенсії за віком, просили стягнути з відповідача 4002,21 грн. заборгованих виплат та 50 грн. витрат на правову допомогу.

Постановою Брянківського міського суду Луганської області від 16 травня 2008 року позов задоволено частково. Визнано незаконною бездіяльність УПСЗН щодо недоврахування та невиплати позивачу недоотриманої разової грошової допомоги та стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_6 недоплачену разову грошову допомогу за 2004-2007 роки в розмірі 4002,21 грн., як учаснику війни. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Новою постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2008 року рішення суду першої інстанції скасовано. Позов ОСОБА_6 задоволено частково. Визнано незаконною бездіяльність УПСЗН щодо не нарахування та виплати позивачу недоотриманої разової грошової допомоги та стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_6 недоплачену разову грошову допомогу передбачену статтею 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"за 2004 рік в сумі 277,56 грн. та за 2007 рік в сумі 1175,18 грн., а всього 1452,74 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_6І, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2008 року скасувати, а постанову Брянківського міського суду Луганської області від 16 травня 2008 року залишити без змін.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_6 є учасником війни.

Також встановлено, що позивачу до 5 травня виплачувалась грошова допомога: у 2004 році –не виплачувалась, у 2005 році - 50 грн., у 2006 році –50 грн., у 2007 році –55 грн.

Задовольнивши позов частково апеляційний суд виходив з того, що виплата допомоги передбачена Законом №3551 (3551-12) у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком і не може пов’язуватись з наявністю чи відсутністю коштів, оскільки при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Крім того, рішеннями Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року №1-27/2004 (v020p710-04) та від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 (v0a6p710-07) положення статті 44 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік", якими обмежено розмір щорічної допомоги ветеранам війни та стаття 29 Закону України "Про Державний бюджет 2007 рік", якою встановлено виплату щорічної разової допомоги у розмірі 55 грн. відповідно, визнані неконституційними.

Таким чином, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про необхідність виплати допомоги за 2004 та 2007 роки передбаченої Законом №3551 (3551-12) у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком.

З такими висновками колегія суддів Вищого адміністративного суду України погодитися не може.

Так, правовий статус ветеранів війни, у тому числі питання щодо надання їм пільг, визначаються Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) .

До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни (частина друга статті 4 Закону №3551).

За змістом статті 14 Закону №3551, щорічно до 5 травня учасникам війни виплачується разова грошова допомога у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком.

Статтею 17-1 Закону передбачено, що щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.

Відповідно до вимог статті 17 вказаного Закону фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів.

Стосовно позовних вимог про виплату щорічної разової грошової допомоги за 2004 та 2007 роки, то судами встановлено, що виплати позивачу здійснені у розмірах, встановлених Законами України "Про Державний бюджет на 2004 рік" (1344-15) та "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) . Рішеннями Конституційного Суду України від 01.12.2004 року № 20-рп/2004 (v020p710-04) та від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 (v0a6p710-07) були визнані неконституційними положення законів України про Державний бюджет України на 2004, 2007 роки, якими встановлено виплату щорічної разової допомоги у розмірі меншому, ніж він передбачений Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) .

Оскільки положення законів про держбюджет за 2004 та 2007 роки визнані неконституційними лише 01 грудня 2004 року та 09 липня 2007 року відповідно, а згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, то правових підстав для виплати позивачу щорічної разової допомоги у 2004 та 2007 роках в розмірах більших за визначений законом про бюджет на відповідний рік не було.

Зокрема, на час виникнення правовідносин, які є предметом спору в цій справі, були наявні нормативно-правові акти ( Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) та Закони України "Про Державний бюджет на 2004 рік" (1344-15) та "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) ), які мають однакову юридичну силу, але по-різному встановлювали розмір щорічної допомоги до 5 травня учасникам війни.

Згідно із статтею 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні. Конституція України (254к/96-ВР) не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року №4-зп (v004p710-97) у справі про набуття чинності Конституцією України (254к/96-ВР) зазначив: "Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше".

За змістом частини третьої статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов’язковими до виконання на території України.

Отже, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.

Таким чином дії відповідача з виплат щорічної грошової допомоги у 2004 та 2007 роках у розмірах встановлених положеннями Законів України "Про Державний бюджет на 2004 рік" (1344-15) та "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) не можна визнати неправомірними, оскільки до визнання неконституційними норми вказаних законів мали пріоритет над нормами Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) .

Відповідно до статті 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судове рішення апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суд апеляційної інстанцій порушив норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2008 року в частині задоволення вимог скасувати і в цій частині ухвалити нове рішення про відмову в позові.

В решті зазначене судове рішення залишити без змін.

постанова набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами у строк та у порядку, визначеними статтями 237 –239 КАС України (2747-15) .