К-20853/06 Про перерахунок пенсії військовослужбовця - 24.11.2009 Прийняття

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 26 грудня 2005 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 26 квітня 2006 року у справі за його позовом до Одеського обласного військового комісаріату про перерахунок пенсії, -

У жовтні 2005 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до Одеського обласного військового комісаріату, просив визнати право на надбавку до пенсії за участь у бойових діях з 01 січня 2000 року у розмірі 324,84 грн., з 01 січня 2001 року –373,15 грн., з 01 січня 2002 року –402 грн., з 01 січня 2003 року –402 грн., з 01 січня 2004 року –427,03 грн., з 01 січня 2005 року –498 грн., виходячи з встановленого законами України на кожний рік розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, та зобов’язати відповідача провести перерахунок розміру пенсії з урахуванням зазначених надбавок, та сплатити суми цих надбавок.

Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 26 грудня 2005 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 26 квітня 2006 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2., посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати судові рішення у справі та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позов.

Колегія суддів, перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо правильного застосування норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим, тобто ухваленим відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач в званні майора проходив військову службу в Збройних Силах України і в період проходження служби брав участь у бойових діях. З 1997 року позивачу Одеським обласним військовим комісаріатом виплачується пенсія за вислугу років з урахуванням надбавки за участь у бойових діях у розмірі 24,93 грн., а з 01 жовтня 2003 року –у розмірі 29,87 грн.

Відмовивши у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, виходив з того, що право на підвищення пенсії ветеранам війни, закріплене в Законі України №3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) (далі –Закон №3551), реалізується шляхом встановлення Урядом України розмірів мінімальної пенсії за віком і у випадку підвищення пенсії розрахунок виплат здійснюється за правилами постанови Кабінету Міністрів України від 03 січня 2002 року №1 (1-2002-п) "Про підвищення розмірів пенсій та інших спеціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету".

Повністю погодитись з такими висновками не можна з наступних підстав.

Так, призначення та виплата надбавки до пенсії ветеранам війни здійснюється відповідно до Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) та "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" (2262-12) .

Згідно частини 4 статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"інвалідам війни другої групи пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується у розмірі 350% мінімальної пенсії за віком. Таке ж підвищення для інвалідів війни другої групи передбачене пунктом "б"статті 25 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб".

До 01 жовтня 2003 року підвищення розраховувалось з розміру у 16,62 грн., визначеного постановами Кабінету Міністрів України №342 від 19 березня 1996 року (342-96-п) та №831 від 26 липня 1996 року (831-96-п) , а з 01 жовтня 2003 року - з розміру 19,91 грн. згідно постанови Кабінету Міністрів України №1 від 03 січня 2003 року, дію якої постановою Кабінету Міністрів України №1350 від 27 серпня 2003 року "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" (1350-2003-п) поширено на осіб офіцерського складу, прапорщиків, мічманів, військовослужбовців надстрокової служби та військової служби за контрактом, осіб які мають право на пенсію за цим Законом і є ветеранами війни або особами, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) .

Відповідно до статті 17 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії"мінімальний розмір пенсії за віком, як основна державна соціальна гарантія, встановлюється законами.

Оскільки Кабінет Міністрів України не уповноважений встановлювати мінімальні розміри пенсії за віком, то суди зобов’язані були при вирішенні спору застосовувати відповідні норми Законів України та обґрунтувати підстави незастосування положень Конституції України (254к/96-ВР) , на які посилався позивач.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Вказані порушення норм матеріального та процесуального права не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, що відповідно до вимог частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судових рішень і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 220, 222, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів –

Касаційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Приморського районного суду м. Одеси від 26 грудня 2005 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 26 квітня 2006 року у справі за його позовом до Одеського обласного військового комісаріату про перерахунок пенсії скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.